|
|
|
— Ага! — Відповів Книга. Хоча, він не зрозумів, чи саме це мав на увазі, але Хукір завжди розумів його з пів-слова (а Вукс іноді вживав слова по половині), тому, йому можна було довіритись. Головне, щоб кудись вивільнити свою лють. Тому, грубо розуміючи свої потреби в лісі, зеленошкірий підійшов до стіни корчми й почав підніматися прямо по ній, демонструючи всім постояльцям те-що-приховане-за-кілтом, який він зтягнув із парусини свого з Хукіром корабля — на пам’ять. На даху Вукс оглянувся в пошуках лісових дерев, щоб -то швидше піти туди.
Результат броска 1D20+2: 15 - "Уважність, шукаю ліс".
|
31 |
|
|
|
Тримаючись двома руками за руків'я потилочного кинджалу, та вчепившись обома ніжками в шию Книги, Хукір зрозумів, що робить його "тіло". На кораблі завше хтось вартував на найвищій щоглі, виглядаючи "жертв" або якусь загрозу на обрії. Тому шановний (в певних колах!) пан Доранте зціпивши зуби та міцно тримаючись просто чекав, коли орк знайде, що шукає, та спуститсь їх до решти.
|
32 |
|
|
|
Гару був добряче роздратований. Але його злість розбилася об невинно-дитячу реакцію Вукса. От кого-кого не можна в люди пускати, так це його. Через дитячу безпосередність він часто робить вчинки, що лякають людей. От як зараз - просто взяв і поліз на дах корчми, навіть не подумавши, витримає вона чи ні. Через сварку дварф навіть не подумав, що варто було б спитати, де живуть ці самі Ольга та лісничий, які можуть вказать напрямок до гробниці. А тепер корчмар заклямчився, а староста гунув так, аж п'яти лищали. Ген його й бачили.
Знайти самим можна було, адже як лісничі, так і відьми воліли оселитися на самому краєчку села, ближче до природи. Але спитати якось надійніше, так й часу менше піде на це. Тому Гару обернувся і позирнув довкола. Може вщухлий дощ все ж вигнав з хати хоч когось іще крім збіговиська дурнуватих пригодників.
|
33 |
|
|
|
Стіни шинку витримали вагу орка гобліна, і той зміг без проблем залізти на дах. З висоти даху (а шинок був найвищою будівлею на селі) відкривався чудовий вид на село. Дерева Вукс помітив одразу: навіть істота із мозком хробака не могла б не помітити зелене море, яке омивало південну частину села, кінця і краю йому не було. Вітер гуляв верхів'ями дерев, які легенько погойдувалися, наче морські хвилі. Вуксу це видовище нагадало старі добрі часи морських подорожей, і це трохи заспокоїло його лють. Помаранчеве сонце повільно ховалося за лінією горизонту, фарбуючи західну частину лісу у свої полум'яні кольори.
Гару помітив, як хтось рухався в їхній бік. Це була літня жінка, вдягнена в усе чорне, яка йшла у бік будинків по правий бік від шинку.
|
34 |
|
|
|
Поки ыншы як завжди займалися хто-зна чим, Гару все ж таки вгледів, що хтось чимчикував по дорозі. Тому не гаючи часу, він гунув до перехожого:
— Агов, шановна. Не підкажете, де живе Ольга, знахарка ваша? А ще лісник нам треба.
|
35 |
|
|
|
— Ой, мілок, Ольга живе онтама — Жінка показала в бік вулички, що йшла між шинком і будинком старости.
— Вона у будинку під горою живе. Ви її будинок одразу помітите. А лісничий, Боріс, живе у хатинці біля лісу. О-он тудой ідіть — Стара показала рукою в інший кінець площі, праворуч від статуї Латандера. — Між домами проходите до розвилки, потім повертаєте ліворуч, а на наступній розвилці — праворуч, і якщо ажно до ліса дійдете, тамо й Борька живе.
А ви, либонь, ті найманці, за якими Тіхон посилав? Ой, горе-то яке, боги милостиві. Спочатку мій синочка, Кірюшка, не повернувся з охоти, а тепер у Тіхона донька...
|
36 |
|
|
|
Сидівший на шиї карлик, не витримав, привстав трохи, все так само тримаючись одною рукою за руків'я кинджалу, і махнувши вільною рукою прямо перед собою на південь, гукнув з усієї мочі: — Прямо по курсу Лісний Кракен! — волав Хукірчик, вказуючи на верхів'я дерев, що виднілись поза містом, — віддати швартови! Рушаємо вперед! — несамовито командував маленький вбивця. А потім повернувся назад на своє місце, міцно вчепившись в свого товариша-пірата, і зашепотів йому на вухо: — Надивився? Спускай нас! Падіння це крихке тільце навряд чи пережило б.
|
37 |
|
|
|
Тим часом з боку гір почала наближатися драконоподібна істота з крилами. Побачивши зеленого орка із карликом на шиї, вона намагається вхопити їх кігтями.
Побачивши це, стара закричала: "От дурні, нащо вони туди полізли? Хіба вони не знали, що тих, хто по дахах тут лазить, забирають виверни?"
Результат броска 1D20+4: 21 - "Намагається вхопити Вукса".
|
38 |
|