В пошуках втраченого | Генератор iсторiй | ходы игроков |

 
DungeonMaster GreenSkinedBro
23.09.2022 23:06
  =  
    Дванадцяте липня 626 року ПБР" назвали днем життя, завдяки зламаній ланці в дев’ятнадцять мільйонів триста тридцять п’ять тисяч вісімсот дев’яносто двох народжень в родильних домах Рурашу, Аверісу, Пебо й Крешбангу. Власне, новий рекорд перевершив минулий на тридцять дві тисячі шістнадцять дітей, які побачили світ вперше за панорамними вікнами своїх палат. Експерти вбачали причини багато в чому. Тут зіграли й природні фактори, як от наприклад тепла й суха зима, а також і культурні чинники, бо ж саме в цьому році анонсували шістдесять третій сезон легендерного серіала «Життя Бату»; врешті-решт, більшість свят перепадають на зиму, і саме це зблизило людей, ельфів, півросликів, дварфів, орків і гоблінів настільки, що зовсім скоро, в липні в родильних домах з’явилася проблема з недостачею місць. Третій світ** переповнився приємною новиною настільки, що став причиною приступів епілепсії у більш ніж трьох ста користувачів. Інформація буквально заполонила цифрові вулиці мережі й цілого світу в якийсь момент стало мало для тих одинаків, які не збиралися приєднуватись на нове свято життя.
    Серед одинаків була ж також і парочка, яка зустріла свято все ж там — в родильному дому. Четвірко жінок в тісній палаті з випуклими животами приковано дивились телевізор, очікуючи моменту, коли й їхні діти стануть причетні до такої визначної події. Гул в коридорах заважав їм спати й одна із них весь час звинувачувала, цей гамір в тому, що не може видавити із себе малу копію себе. Інші троє, чесно кажучи, були толерантні з подругою. Батьки майбутніх дітей ледве прорвались через натовп біля входу, який фотографував новонароджених, вбиваючи в їх маленькі голови страх до яскравих спалахів. Та лікарі сказали, що дітей сьогодні очікувати не варто. Сумна новина.
    Закінчилась вона наступного дня. П’ятниця тринадцятого липня шістсот двадцять шостого року стала днем народження нової купки людей. Окрім крику жінок й команд лікарів — тиша. Свято закінчилось так миттєво, що коли діти опинились на волі, то побачили лише місто, яке нагадувало руїни, через всі ці яскраві декорації, летючі листівки, за якими ганялись треновані сікфіни***, і груди попелу від спалених пахощів коло родильного дому. Населення Аверісу завжди було готове гульнути, і також навчилося повертатися до звичного ритму по хрускоту пальців Великого Леносса****. Але вам що? Ви — новонароджені намовлята, тільки недавно покинули тісну домівку, обмінявши її на великі апартаменти лікарської палати. Вашу радість тільки й міг передати той крик, який ви доносили з своїх звільнених легень. Велетенські долоні ще невідомих жінок зігрівали, і життя, наче, йшло не так вже й погано, хоч і судити вам було ні про що. Це був ваш перший день.
    Ваш лікар — старий нахмурений дварф з кущавими бровами і дзвінким іменем Дзонко мав припіднятий настрій. Він розкрив двері в палату сам, і перший увійшов до стерильного приміщення. Двоє лікарів плелись за ним з величезними планшетами в руках.
    — Добро ранку, жіночки-красуні. — Він завжди лестився. Мамуся Дюбуа в своїх пародіях на дварфа лестилась трішки краще. Та всі чотири жінки широко посміхнулись, бо ж день-то і справді краще нікуди. — Як самовідчуття? Як настрій? Ви вже поїли? О-бо-в’яз-ко-во поїжте, чуєте. — Почав він заливати зрання. — Діточок зареєстрували. Почекайте до опівдня й ваші чоловіки зможуть вас забрати додому. Ви ніколи не задумувались, чому деякі діти виростають талановитими музикантами, а деякі й два плюс два не можуть зв’язати? — Лікар підійшов до мами маленького Джеймса й поглянув немовляті прямо у вічі. — Подейкують, що це зорі визначають ким дитина стане, хоча, як лікар скажу, що ніякі зорі не впливають на життя більше, ніж ми це собі дозволяємо. Я хочу сказати, матусі, що сьогодні ви круто змінили своє життя і взяли на свої спини величезну відповідальність, і подумайте добре, як ви будете виховувати своїх діточок, бо ж ніякий дитячий садок чи то школа не впливають на дітей так сильно, як рідні батьки. І будьте готові до того, що природа кожного із них... часто буде брати верх в такому молодому організмі. — Це він, напевне, говорив про расу діточок. А й дійсно, хоч як би далеко Східне примор’я не пішло у своєму розвитку, щось йому зламати й не вдалося — обмеженість природи. Попри всю магію й науку, є речі сильніші за все це, навіть разом взяте. Як наприклад вплив раси на характер. Не дарма говорять, що жінок орків слід триматись осторонь в період місячних, бо їх природа вселяє в них лють, здатну стати причиною прикрих проблем.
    Ваші мами це врахували давно. Вони звикли жити в тісній дружбі учотирьох ще з навчання в Академії і точно знали, що у їх дітей (себто вас) буде вся необхідна увага.
    Так ви і з’явились, без найменшої підозри, в що цей початок приведе вас в майбутньому.
ПБР* — себто, Після Битва за Рураш. Це визначна подія в історії Східного примор’я, коли племена орків, яких погнала на схід епідемія чуми, прийшла до стін древнього поліса Ельзіманель-га за допомогою, і при відмові почала війну, результатом якої став найбільшим в історії геноцид. Війна закінчилась перемогою оркських племен. Рештки захисників із числа королівських ельфів були вигнані і цілий народ розділився на дві величезні групи: одна з яких населила Крючковатий ліс, а інша імперські поселення. Однак, протягом декількох століть, племена, які змінили назву захопленого міста на Рураш, здобули прощення полісів-королівств сусідів й стали важливою частиною Східного примор’я.
Третій світ** — народна назва віртуального інформаційного простору, створеного за допомогою шаманізму й магії вуду. Буквально, Третій світ це шар нематеріального простору між макросвітом (світом речей) і світом духів, де проживають відділені від тіл психоплазматичні субстанції, як наслідок смерті живих істот в макросвіті. Третій світ природньо виконує функцію зв’язку між макросвітом і світом духів. Зв’язок складається із потоку чистої енергії. Однак, за допомогою правильного трансферування свідомості під впливом манакрасу*****, можна зупинитися в цьому світові й видозмінювати його, через перенаправлення енергії в потрібні форми. Так, маги зуміли створити простір для вічного збереження інформації, бо хоча магія в макросвіті рано чи пізно втрачається, в Третьому світі вона пластична і безкінечна так як наповнює саму структуру світу. Сучасні технології дозволяють входити в Третій світ всім, хто має трансфератор — засіб, що вводить користувача в стан напівтрансу й перенаправляє в Третій світ, де він може взаємодіяти в місці творчості мільйонів істот з допомогою сили думки й спеціальних стилусів******, які також дозволяють наповнювати світ.
Сікфін*** — птах-хижак із сімейства сікфінових, знаменитий своєю швидкістю і інтелектом. Їх часто використовують для поштових перевезень до цих пір.
Великий Леносс**** — найвищий сан в Азгральстві*******.
Манакрас***** — частина головного мозку, яка знаходиться в лобній долі. Манакрас відповідає за виробку спеціальних тілець в крові, які називаються мана. Функції мани — в додатковому захисті організму від зовнішніх пошкоджень. Мана тісно пов’язана з чистою енергією, тому вона може піддаватися вольовому контролю, що називається магією.
Стилуси Третього світу****** — обсидіанові палички з різноманітними навершями із кристалічних структур, які використовуються під час перебування в Третьому світу для орієнтації по місцевості, або ж для перенаправляння енергетичних потоків, себто створення нової інформації, в залежності від рангу палички. Заряд паличок з часом закінчується, тому, всяке перебування в Третьому світі є платним.
Азгральство******* — головна релігія в Східному примор’ї. В центрі Азгральства — віра в Азгралла — безособистісного першопочатка, який виступає в двох формах: буттєвій і небуттєвій. Також, Азгральство — це шлях, сутність якого є природа. Хоча, як релігія, Азгралльство має безліч ритуалів і локальних культів.

Ви народились. Отримайте 1HP (Добавте 1/1хп в «навыки»)

Виберіть расу свого персонажа. Придумайте імена своїх батьків і їхній соціальний стан. Ваші батьки — такі ж хороші друзі одне з одним, як і ви самі.

Раси, щоб обмежити світ рамками «наукового фентезі» будуть наступні:
  Люди:
    Імперець: ген корінних жителів східного примор’я. Раніше за всіх побудували цивілізацію з кочово-осідлого способу життя. Смугляві, вважаються хорошими крамарями.
    Гірській народ: ген народів Акулячих гір. Витривалі й здібні в філософії і мистецтвах.
    Пустельний народ: ген народів Лев’ячої пустелі. Темношкірі й витривалі, дуже атлетичні.
    Лісний народ: ген народів Крючковатого лісу й околиць ріки Лагос. Мають слабке здоров’я, чутливі до відчуття магії.

  Ельфи:
    Лісовий ельф: ельфи, які проживають в джунглях Крючковатого лісу. Мають сіру шкіру й велику чутливість до магії.
    Міський ельф: ельфи, які становлять частину Імперії. Гарні ремісники.
    Рааш-татт: ельфи із Смарагдових островів. Мають темно-синю шкіру, доволі спритні і гнучкі.

  Дварфи:
    Дварф: вихідці дварфійських полісів. Сильні й коренасті.
    Гном: вихідці дварфійських полісів. Мають гарні математичні здібності.

  Піврослики:
    Башбек: світлошкірі з малою кількістю волосся. Мають гарну пам’ять й розумові здібності.
    Лапоплут: смуглошкірі, волохаті. Мають гарну пам’ть, доволі витривалі.

  Орки:
    Гірський орк: орки, добре захищені від холоду. Мають міцну шкіру.
    Пустельний орк: орки, добре захищені від спеки. Мають міцну шкіру.
    Карликовий орк: волохаті низкорослі орки. До цих пір ведуть кочовий спосіб життя.

  Гобліни:
    Плем’я Айя: фізично слабкі гобліни з розвинутим мовним апаратом і роботою органів чуттів, легко піддаються вивченню нового.
    Кам’яноголовий: сірошкірі гобліни з деформованою головою і міцними кістками. Захищені від хворіб і отрут.

Вибрану расу ви можете описати детальніше по своєму бажанню. Звісно, в рамках норми. Світ, все ж, формуємо разом.

З початком гри!
Отредактировано 23.09.2022 в 23:21
1

Джеймс Шева yarick_ts
25.09.2022 17:29
  =  
Мері Шева, у дівоцтві Макдональд, була звичайною ельфійкою, що жила в місті силу-силенну років. Але то так здавалося тільки їй одній, адже навіть за мірками ельфійської общини вона народжувала досить рано. Довгоочікуване і виплекане дитя було її первістком, тому навіть після болючих пологів, на яких вона кілька разів мало не встрачала свідомість, її переповнювали тільки найкращі емоції. Ба яке диво, оце маленьке створіння, що лежало зараз у маленькому лікарняному ліжечку, - то її синочок, її Джеймс. Її кровинка, що вони разом із Сетом створили.

Вона не мала ні найменшого поняття про безсонні ночі, які чекають на молоду маму, не знала про набряклі груди, від яких буде в захваті чоловік, а їй самій захочеться стрибнути з даху будинку від тягнучого болю, що переслідуватиме її мало не все вигодовування. Це у майбутньому вона зіштовхнеться з невгамовною шкідливістю, коли Джеймі в черговий раз розбиратиме до останнього болтика праску, радіо чи старий телевізор. То ще тільки будуть безсонні ночі через гульки хлопаки, який вже виріс і готується випорхнути з батьківського гнізда, перше кохання вкупі з розбитим серцем, накручені вуха і довжелезні лекції про шкоду паління після того, як батько зненацька зловив його з цигаркою за домом. І ще сотні й тисячі життєвих ситуацій, які їй доведеться пережити - це зараз було нереальним, чимось таким, що буде ще не скоро.

Натомість, дрібний хлоп мирно спав, підклавши дулю під голову. Ще втомлена після пологів мама лише слабко усміхнулася. Ба, яке мале, а вже дулю тикає. Дід би ним пишався. То був ще той шибайголова та дурко, навіть у вельми респектабельному віці. Шкода, що ні батько, ні мати Мері не дожили до цієї значущої події. Мама померла кілька років тому після тяжкої хвороби, а тато просто не зміг без неї, заслаб та згодом тихо відійшов уві сні. Проте навіть згадка про батьків не засмутила Мері. Навпаки, вона була впевнена, що десь там на небесах, вони разом дивляться вниз і тішаться своїм першим онуком.

А ще Мері вже кортіло показати синочка Сетові. Розказати тому, що у малого геть його очі і вушка. Та спить він так само, як батько, закинувши руки догори. Та ще...

— Добро ранку, жіночки-​красуні...

Басовитий голос дварфа вивів молоду маму з краю мрій, повернувши на землю. Звістку про виписку Мері зустріла широкою усмішкою. Це ж треба, вже сьогодні додому! А коли дварф підійшов до Джеймса, той несподівато прокинувся, але не закричав, а потягнувся і тицьнув складену дулю прямо під носа. А вже секундою потому натхненні слова лікаря Дзонко змінили веселощі та примусили задуматися, і дівчина міцно-міцно пообіцяла собі, що стане найкращою мамою у світі.

Мері розуміла, що життя її щойно змінилося. Але все було добре. Вона була щаслива.
Раса: міський ельф
Батьки: Сет та Мері Шева
2

Гаррі Абеді Дюбуа Ksenos
27.09.2022 00:53
  =  
На периферії Великої Пустелі, де безмежні піски зіткнулися з могутньою водою, матінка природа народила веселих та життєрадісних людей. Звались вони припустельники. Через близькі контакти з представниками інших рас вони часто мали більш світлу шкіру, ніж решта представників їх народу. Торгівля з імперією, сприятливий клімат, багаті копальні та щедра заплава річки глибоко відпечаталися на їх ментальності.

Це були люди посмішок, пафосу та безтурботності. Пишні, яскраві наряди, рясно засипані прикрасами, які носили як жінки, так і чоловіки, слугували знаком поваги до інших. Чим більш яскраві твої справи та вигляд - тим більше ти шануєш своє оточення. Були й багато інших рис у цього народу, але саме ці збереглися під тиском глобалізації, і після того як народ інтегрувався в світову спільноту, вони стали своєрідною візітівкою припустельників.

І Амені була дочкою свого народу. Навіть на пологах вона відмовилися знімати частину прикрас, і зараз її маленький Гаррі-Амені*, який в цей час ще не спав, бавився з блискучою довгою сережкою. Незграбно бив по ній міцним кулачком та посміхався від результату. Ще не знала молода мати що ця тяга вилізе їй боком коли малий навчиться хапати. Проте жінка була готова стерпіти стільки болю від своєї дитини, скільки знадобиться.

Як сказав лікар, скоро мав підійти чоловік. Вільям не був батьком Гаррі. Того й слід простив. Проте Амені була певна що Вільям стане ним. То був освідчений доброзичливиий чоловік вкрай ліберальних поглядів, вільний від всіляких упереджень щодо минулого своєї молодої дружини. Так, він буде гарним батьком.
Мати Амені Дюбуа. Пустельний народ. Бармен в нічному клубі.
Відчим - Вільям Джеймс Дюбуа. Імперець. Професор культуромагії**.
Біологічний батько в цій історії більше не фігурує.

Амені в традиційному вбранні:


Вільям за роботою:


* Повністю Гаррі Амені Дюбуа - друге ім'я, за традицією припустельників, береться від матері, в той час як прізвище - від батька.
**Культуромагія - наука, що вивчає особливості магічних практик різних культур, їх взаємовплив, тенденції, тощо.
3

Кайола KAYOLA
27.09.2022 15:53
  =  
Сотні років Ієтунак жив на цій планеті. Безкраї простори лісів, що зтикалися з берегом Світового Океану, давали йому все, що лишень могла зажадати його сутність. В лісі було повно їжі, крівлею над головою слугувало небо, на якому два сонця - жовте й синє - почергово змінювали одне одного, а елементи побуту, які не могли дати ліси, як то електронні прилади чи механічне обладнання, приносили в якості подарунків містяни, що приходили до Ієтунака за порадою, духовним просвітництвом, або допомогою. Шаман, знахор, сновидець - різні люди його по-різному називали, і він міг би жити іще й іще. А ле він зрозумів, що від цього життя він узяв усе, що йому було необхідно. Треба було змінити обкладинку того світу, в якому він набував нового досвіду, для того, щоб цей досвід дійсно був новим. Крайній півночі притаманне було знаходження світил на горизонті, в зеніті ж іноді можно було ледь-ледь побачити один із місяців цієї планети, й одного дня, побачивши червоний місяць над головою, Ієтунак зрозумів, що в саме цей час йому треба залишити цей світ. Він закрив очі...

***
Й відкрив їх уже в просторі Посмертя. Безлічі світів мультивсесвіту оминали його, пропливаючи повз. Безліч створінь, що мандрували між світами, прямували кудись по своїх справах. Ієтунак же віддався Потоку. Він плив за течією назустріч новому тілу в новій оболонці. Він знав, що пам'ять про це життя не збережеться, але він також знав і те, що в нього були можливості відновити пам'ять тим чи іншим чином. Поток насичував монаду шамана, загоював рани, які він зазнав у попередньому житті, залишаючи замість них рубці, що були квінтессенцією особистого досвіду. Тут не було часу як поняття чи критерію. Був лише багатовимірний простір. І в одну мить, цей простір перетворився на інше середовище, червоне, темне. Ієтунак зрозумів, що він вже втілився у нове тіло, й тепер йому залишається лише чекати, згадуючи минулі надбання своєї душі й використовуючи ментальні прийоми для того, щоб нова свідомість, що буде формуватися в цьому тілі, змогла витягнути ці надбання з підсвідомості, до якої зовсім скоро потрапить і він сам. Ієтунак вже не знав свого імені, не міг його згадати, а спогади танули. Щось потягнуло його тіло кудись назовні. Разом із цим, його свідомість поглинула пітьма. Знахор сподівався, що ненадовго...

***
Людське сімейство із нетерпінням чекало на свого первістка. О, так, цей хлопчик (так-так, це був саме хлопчик) був їхнім первістком. Обоє вони були родом із різних племен, які інші жителі Східного Примор'я узагальнювали однією назвою - Гірський Народ. Більш того - не дивлячись на свої відмінності, шість сотень років тому ці племена й самі почали усвідомлювати себе одним великим народом, коли зіштовхнулися із навалою орків. Але вони все іще жили досить відокремлено одне від одного через характер Акулячих гір і складність безпосередніх фізичних комунікацій, і могли суттєво відрізнятись як ментально, так і культурно. Так, батько новонародженого хлопчика був із низинного передгірного племені Басків, ім'я йому було Піріней: смуглявий, русий та високий, він був поліматом і брався за багато цікавих творчих задач, чим і забезпечував сім'ю. Матір же була з племені Чінайців, які жили високо в горах: білошкіра, темноволоса, із трохи розкосими очима, Кетті (саме так її звали) викладала філософію в Академії, й була готова до догляду за дитинчам.

Пі Ріней (батько)


Ім'я сина було унікальне - власне, серед жителів Гірського народу було прийнято давати імена, які б були унікальними й уособлювали в собі симбіоз із декількох слів. Ім'я сина виникло у свідомості людей, що безмежно кохали одне одного - його батьків, за лічені секунди після народження сина, адже майбутній Кайола дивився на лікаря занадто мудрими очима, але з дивною посмішкою на вустах, в якій можна було прочитати суміш зневаги з поблажливістю. Хто зна: можливо, це ще пам'ять про попереднє життя не зовсім вивітрилася зі свідомості, бо ж сновидець, що тепер жив у підсвідомості, знав, що зорі не впливають - вони формують життя людини чи будь-якого іншого створіння, і це формування є визначальним. Душа втілюється в матеріальному тілі немовляти лише в симбіозі того досвіду й надбань, які вона вже мала, з тим досвідом і надбаннями, які вона могла потенційно отримати, і якщо друге визначалось вивченням свого родоводу й умов, в яких жили предки батьків цього створіння, то перше відображали зірки, якщо їх, звичайно, розшифрувати вірно.

Кет Ті (матір)


Поглянувши одне на одного закозаними очима, Піріней та Кетті обрали ім'я своєму синові. На правах батька й чоловіка, Піріней дав цьому імені початок - Кайо, що з баскського діалекту можна було перекласти як "щасливий", бо ж він звернув увагу на посмішку, що сяяла на обличчі його сина. Кетті ж закінчила ім'я словом Лао, що з чінайського діалекту перекладалось як "старий", звернувши увагу саме на мудрість і досвідченість, які випромінювались його не по дитячому дорослими очима. Кайо Лао - ось повне ім'я того, кого друзі завжди будуть називати більш скорочено - Кайола.
Раса - люди, гірський народ.
Матір - Кет Ті, Кетті, викладачка філософії в Академії
Батько - Пі Ріней, Піріней, майстер на всі руки
4

Соломон Кірхеман Nak Rosh
27.09.2022 21:08
  =  
Фаріда ніколи не любила лікарень. Адже на скільки б не було все організовано, навіть якщо ти заходив до лікарні здоровим, то вийти з неї здоровим уже не вийде. Тому що якщо не черга, то тупі обивателі обов'язково вимотають, як не сили, то хоча б нерви. Що вже говорити, якщо мова йде не просто про лікарню, а про цілий перанатальний центр. Вагітність, вона по своїй суті гірше будь-якої хвороби. Бо з одного боку, наче вивчена, наче прогнозована, а з іншого боку у будь-який момент усе може піти шкереберть.

Так воно, в принципі, і сталося у випадку цієї вагітності. Ще кілька днів тому все було нормально, можна було ще спокійно чекати, не перейматися про народження, а тут раптом погіршилося самопочуття, щось там не сподобалося чи то санітарці чи то лікарці, й от, Фаріда уже у палаті, з дитиною на руках. Спочатку все було як в тумані. Біль стискав все тіло так, наче це не тіло у породовій палаті, а якийсь батискаф на глибині Маріїнської впадини. Попри біль і постійну нудоту, вручили в руки дитину.

— Малюку потрібен тактильний контакт!, — якось так, з зарозумілими обличчями, заявляли у лице втомленій Фаріді.
Чесно кажучи сил дивитися на малюка не було геть. А навіть коли дивилася, то чомусь не було того оспіваного материнського інстинкту, про який усі так говорять. Вглядалася пристально у зморшки дитячі (попутно дивуючись, якого милого воно таке мале, а вже зморшкувате?!), у ці повні щоки, у обм'яклі довгі вуха. Потім вони, звісно, випрямляться, будуть по іншому виглядати, та й лице зміниться... Та наразі у жінки був легкий шок.

Поглядом провела по палаті, подруг оглянула, та нічого не сказала. Не хотіла признаватися у своєму страхові. Страхові того, що народжене дитя не викликає тої знаменитої і оспіваної любові, що материнський інстинкт, таке враження, що вивітрився з тілом разом животом. Якось не так собі все уявляла. Ще й Амоса нема. А так добре б було, якби він був тут, поруч. Щоб роз'яснив усе. Щоб заспокоїв. Але Амос був би не Амос, якби не був по вуха в роботі. Слава богам, що він й так спакував все і приїхав сюди одразу як тільки сказали, що треба лягати на догляд.
Раса:
Гобліни з племені Айя. Сім'я Кірхеман.

Фаріда Кірхеман:

Фаріда кухарка на одній з місцевих шахт. На хорошому рахунку, помічниця завідуючої.
Амос Кірхеман:

Амос торговець всячиною на місцевому ринку. Власник невеличкого магазинчику-барахолки, де й торгує практично усім підряд.
5

DungeonMaster GreenSkinedBro
03.10.2022 01:11
  =  
    Сум’яття трішки збільшилось ближче до вечора. Там по палатах порозвозили нових мамусь, а татусі після робочого дня вирішили перевірити, як там їхні чада в свій перший день народження. Квіти — традиційний подарунок тим, хто скинув з себе дев’ятимісячний тягар, та саме ваші мами надавали перевагу подарункам більш практичним. Ось і родичі, які зібрались позиркати на крихких немовлят, принесли такі подарунки. Тут була і сушений сульпфо в кіріській присипці*, і знаменитий смарагдовий шоколад**, з добавлянням їстівної глини***, Сет дістав дорогого трояндового чаю із садів сім’ї Мельфера****, і хоч ритуал розпивання чаю був характерний для сім’ї Дюбуа, сім’я Шева славилась в колі друзів інтуїтивним відчуттям природи, коли та використовується для їжі. Врешті-решт прийшов й Амос, з декількома порціями спельцю***** із блакитного опилку. ЖІночки заслужили на велике свято після народження, бо ж у всіх то були перші діти, або ж, всі так говорили (в цей час сексуальна свобода за наслідки мала безліч небажаних вагітностей).
    Немовлята швидко росли і міцнішали. Мамине молоко в перервах заміняли вітамінні раціони. Східноприморська акушерія перетнула Темну добу****** медицини перша, і для організмів-що-розвиваються були виведені спеціальні суміші, які внормовували стихійний баланс, через що зменшували загальну статистику дитячих смертей, а також рівень тяжких хворіб на двохзначний відсоток. Життя батьків швидко увійшло в звичне русло, а от матері в декреті опановували нові для себе науки, як от наприклад виховання дітей. У вільний час, в будиночку Мері Шева на розі Трефових королів та вулиці Берроуз були збори за чашечкою чаю, де і обговорювалися мрії на щасливе майбутнє малюків, коли самі малюки під співи з аеробтруб******* копошилися в ковдрах маленького ліжечка Джеймса. Звісно, кожен хотів дитину, яка пішла б по стопах її батьків, і цей несвідомий вплив був визначним у перші роки життя, от тільки, в перші свідомі роки дітей, він виявлявся подекуди в крайніх формах.

***

    Минуло шість років з тих щасливих днів. Дітки отримали більш чіткі форми, більш пружні м’язи і спритні кінцівки. Шість років — це вік, в якому діти йдуть в школу. Інститут освіти Аверісу не передбачав класичних шкіл імперського типу, де в основі знаходилось школярство — вивчення ряду обов’язкових предметів. Натомість, школа Аверісу — це гуртки по інтересах. Такі собі маленькі партії з вихованням вузькоспеціалізованих, конкурентноспроможних спеціалістів. Давно зникли вчителі, на їх місці з’явились вихователі. Вихователі — це почетні професіонали-педагоги, частіше за все орки із Рурашу, які знають, як виявити схильності дитини, і як сформувати із схильностей і слабкостей гарного громадянина. Майже вся робота вихователів — це споглядання, та крім цього, вони організовують зустрічі з відомими професіоналами в різних сферах, проводять екскурсії і практичні заняття. І коли ви опинилися вперше в такій дитячій групі, вам відразу сказали, що буде мало шансів, що група залишиться в такому ж складі, і майже всі розійдуться по різним групам через три роки. Ви, звісно ж, не вірили в це. За пережиті разом шість років (і дев’ять місяців) вам складно було представити навчання в різних місцях. Та до цього все йшло, коли почали проявлятися ваші схильності.


    Джеймс. Ти пам’ятаєш як вперше помітив космічний корабель. Величезна махіна з маготехнічним двигуном якраз вздіймалася над поверхнею аероліфта. Свист стояв такий, що тріснули окуляри вітчима Гаррі, і тією ж хвилею з дерева змело старі гнильки — плоди синього яблока, які впали на голову Соломона. Металева конструкція відзеркалювала сонячне світло так інтенсивно, що ніхто сам корабель й не бачив — лише величезний блиск за склом ліфта, який повільно підіймався вгору. Та ти тоді був готовий і взяв з собою дерев’яні окуляри, які рятували від піску. Також, вони врятували від надмірного світла. Ти помітив як валив густий дим із циркулярного відсіку прямо до конденційних коробок аероліфта. Корабель розпустив синтетичні вітрильця, і трапилась та мить, яку більшість пропускає, жмурячись від яскравого світла. Ти не зажмурився і до різкого болю в очах очікував найважливішого моменту. І ти помітив його. Магічні повітряні потоки наповнили вітрильця, двигун космічного корабля прискорився, довівши писк до свого піку, і в ту ж саму мить, судно зникло. Воно з такою швидкістю вирвалось у простір, що проткнуло небеса за долю долі секунди. Лише мініатюрна смужка чорного диму і отвір в хмарині залишився від цього видовища. Ти отримав те, про що мріяв. Та, для тебе це було не лише видовище. Гарг Бордмід — твій вихователь дізнався про це, коли ти вибрав іграшковий космічний корабель серед інших іграшок. Тебе манив не стільки космос, скільки сам корабель і те, наскільки це величезний прорив у науці — побудувати машину, здатно перетнути видимі межі світу.
    Роковий момент настав трішки пізніше. Ви всією групою гуляли по цирковому містечку «Хвилехвіст» в Аверісі. Величезний дракон, наповнений паром і вогнем кружляв по небопростору. Жонглери й акробати запрошували на шоу до кольорових складних будиночків. На одній арені треновані тварини стрибали через вогонь й балансували на м’ячах. Коли всі зайшли в середину, ти побіг за снеками, так як витягнув найменшу тростину серед всіх. Магазинчиків навколо було безліч, але все навколо виглядало однаково, тому ти й почав блукати, поки не дійшов до місця, де стояли клітки з тваринами. Там ти помітив величезного качковедмедя. Дресувальних натягнув на шию бурого нашийник з шипами й намагався витягнути його з вантажівки. Тварина кричала й відмахувалась лапами, пручалась, допоки дресувальних помахом руки не створив батіг із чистого вогню. Для тварини немає страху більшого, аніж вогонь.
    Ти не зрозумів чому, але тобі стало жаль бідної тварини. Кабіна автомобіля була пустою, однак, ніяких проблем для себе ти теж не хотів і вирішив допомогти качковедмедю скритно. Для цього ти...

    Гаррі. В дитинстві ти багато дивувався. Так вже вийшло, що світ для тебе здавався невизначеним навіть тоді, коли кожен дорослий находив в собі сміливість говорити про те, яким є світ і життя в цілому. Напевне, цього ти набрався у Вільяма. Він був науковцем і філософом, і ці дві області знань так чи інакше стосувалися людини в його дослідженнях. Він розумів людей і інших розумних видів так, як ніхто інший, як тобі здавалося. Ось чому він постійно дивувався, чому вони вели себе так чи інакше при різних ситуаціях, коли, здавалось, мали всі можливості діяти більш ефективно. І твоє власне здивування сформувало й твій світогляд. Культура безлічі народностей Аверісу проявлялась для тебе як штучна надбудова, яку ці громадяни собі придумали й по якій собі і жили, не бажаючи прокладати самостійний шлях. Для ніжного дитячого віку подібні питання давались тяжко, тому, твоє життя і не можна було назвати найщасливішим. Навіть будучи дитиною, ти часто мислив по-дорослому.
    Як от, наприклад, тоді — шістнадцятого серпня 632 року ПБР, коли ти вигулював Джина, свого пса портиком банку сімейства Фахіс в портовому районі Аверісу. Прикрашена золотом мармурова колонада розказувала про багату історії сім’ї півросликів, та тебе приваблювало зображення пласких людей на цих колонах. Ти йшов й дивився на них, поки твій погляд не перескочив на моряків, що розвантажували торгове судно, наповнене контейнерами, а там, коли ти вже пробрався провулками до житлових будинків району — ти став свідком неприємної ситуації. Трійко дітей обклеїли старого ельфа біля високого дуба з просьбами про милостиню. Крутились навколо нього як мухи, поки один із них не вихопив із кишені старого гаманець, що той аж не помітив. Діти помітили тебе, твій пес помітив їх. Джин був достатньо кремезним, щоб справитись зі всіма по твоїй команді, і шпана зрозуміла це. Тому й кинулась геть від тебе. І ти знову здивувався, що представ перед сумним вибором. Чи варто тобі покарати дітей і віддати гаманець старому? Чи ж здати їх місцевому шерифу, а може й взагалі залишити все це й піти собі геть? Або ж навіть заволодіти самому грошима, раз в тебе є для цього вірний помічник. І в цьому весь був ти — ніхто не ставив тебе перед вибором, але ти відчував необхідність прийняти рішення. Тому ти...

    Кайола. На відміну від свого друга Гарі, ти не дивувався. З народження весь світ для тебе здавався... зрозумілим. На ранніх стадіях це сприймалось з острахом, бо ж діти зазвичай раді від всього нового, але для тебе радість була рідкістю. Та ти відчував дещо інше — спокій. Бо ж коли світ зрозумілий, всі відчуття приходять в норму й наступає спокій — або ж апатія, як воно часто називались серед твого народу, який залишився твоїм лише в історії твоїх батьків. І коли тобі сказали, що на основі твоїх вподобань буде вибране твоє навчальне коло — ти був готовий і знав, що пов’яжеш себе з магією.
    Власне, твої магічні здібності проявилися ще зрання. У кожного це відбувається по різному, і навіть ти в той момент був здивований. Це сталось вночі, коли ти з друзями пішов по ініціативі Соломона до фестивалю, що вібувався в центрі Аверсі, щоб подивитись на бої автоматонів. Грошей у вас, звісно, не було, але у хитрого гобліна як завжди був план, як попасти на фестиваль безплатно. Кожен раз такий план закінчувався чимось поганим для когось із групи, але з кожним разом Соломон був ще впевненішим, що новий план закінчиться добре. Він вмів переконувати.
    Ви полізли до каналізації. Магічні каналізації Аверісу були не такими, як в Пебо, і серед жителів тут були лише гігантські щури й викинуті черепашки, які під дією магічних викидів очищувальних машин перетворювались на страшних монстрів, що правда, занадто слабких, щоб прожити ще хоча б рік. Але вас не лякали магічні викиди й щурі, тому що від першого гоблін дістав серед товару батька шматочки еманізитного кристалу********, який нівелював негативний вплив. А проти іншого у вас була зброя: палиці і рогатки. Та коли ви блукали сморідними лабіринтами, сталось неочікуване, і ти, Кайола, опинився в самому епіцентрі неочікуваності.
    Включились механізми по фільтрації води і бокові шлюзи каналізаційного тунелю зі скрипом відкрились. Це значило, що зараз каналізацію заповнять потоки води, які понесуть всі нечистоти до центру переробки, і по великій іронії — ви опинились серед числа нечистот.
    — Хапайтесь будь за що! — Крикнув Соломон й під голосний шум машин поліз схопився за металевий стержень важеля, який колись вручну керував шлюзами, а тепер залишився як ржавий артефакт. Гаррі скинув плаща й ним перехопив опорну колону. Джеймс встромив в щілину між кам’яними плитами свій бойовий гаєчний ключ. А ти, Кайола, розгубився. В сяйві ліхтаря не було видно ніяких опор. І з собою у тебе нічого цінного не опинилось.
    — Хапай мене за ноги! — Ти почув знайомий голос Дюбуа, та він вже звучав для тебе примарно. Інстинкти повели тебе вперед, та було пізно. Свист механізмів на мить зупинився і в наступну повалив холодний вітер, який збив тебе з ніг, а після нього — величезна хвиля води з силою вдарила тебе об слизьку стіну каналізації, а потім завернула за поворот каналізаційного рукава й повела прямо до центру переробки, де сміття перетворювалось в акуратні брикетики. Повітря закінчувалось і в якийсь момент ти надіявся, що задихнешся раніше. А потім відчуття почали покидати тебе, аж допоки не з’явилось нове, яке ти ще не відчував раніше. Наче ще одна особистість прокинулась в середині тебе й взяла тіло під контроль. В стрімкому потоці хвилі ти...

    Соломон. Клеймо виду відбилося на тобі найсильніше. Не так давно гобліни почали вважатися розумним видом, все через, як думали, слабкий розвиток функцій мозку. Та відкриття області мозку, яка відповідала за повторювальну пам’ять змінили все. Після нього, твій народ поневолювали й використовували в своїх цілях, та розвиток демократій і ліберальних прав, а також стрімкий розвиток економіки природнім шляхом подарували гоблінам право на незалежність, бо ж, виявилось набагато ефективніше мати самодостатніх геніїв, які працюють на цілу суспільну сферу, ніж на окремого рабовласника. І ти народився в кращі часи, коли вже й твої дідусі з бабусями були вільні, і про сумну історію ти дізнавався лише з книг, які твій батько обмінював не безліч різних речей свого магазинчику. І тоді ти наче відчув, що повинен заглибитись в історію свого народу. Так почалось твоє навчання, твоє стрімке формування як «доброчесного громадянина».
    Тридцяті роки сьомого століття називались епохою інформаційного суспільства. Все завдяки відкриття Третього світу, де інформація зберігалась вічно. Для гобліна — це ідеальне місце навчання. Вільного часу в тебе вистачало, і ти не гаяв його. І це врятувало тебе один раз, який ти дуже добре пам’ятав.
    Це був день, коли ти з друзями втік з дому, щоб попасти на фестиваль й подивитися на бої автоматонів. Ти все прорахував, як здавалось. Шлях по каналізації повинен був вивести тебе прямо на головну площу. Та все пішло не по плану, коли раптово включились машини по вичищенню каналізації. Величезна хвиля води повинна була віднести сміття до центру переробки й ви опинилися на її шляху. Ти приказав всім закріпитись, але перед зустріччю з самою стихією ти помітив, що твій друг Кайола не знайшов ніякої опори. Вода знесла його коридорами каналізації і провина повністю лежала на тобі. Та, перед тим як повністю віддатись відчаю, в тебе з’явився план, як можна було врятувати його. Потрібно було тільки зробити так, щоб хвиля зупинилася перед центром переробки. Машина знаходилась далеко звідси, але її частини наповнювали каналізацію як коріння грунт. Ти попросив Джеймса перекрити решітки шлюзів своїм гаєчним ключем. Гаррі координував дії, поки ти поліз в один із шлюзів, щоб спровокувати перепад тиску в трубі подачі й спричинити вибух водяної хвилі в середині неї. Це могло б розсіяти магію, та часу було обмаль.
    Лишайники й іржа в металевому тунелі за шлюзом більше не лякали тебе. Ти дістався до криниці, звідки подавалась вода, яка розходилась по шлюзах. Двохсотметрові резервуари були наповнені металевими балками, які підтримували в нормі тиск самого резервуару, коли запускалась хвиля величезної сили. Потрібно було якось знищити балку, щоб резервуар дав пробоїну. І, на щастя, ти знайшов відповідь. З допомогою...
Сульпфо в кіріській присипці* — розповсюджена морська риба, присипана густим шаром пряних спецій, які придають солоноватому м’ясу риби солодко-медовий присмак. Вважається традиційною вуличною стравою корінного народу Аверісу.
Смарагдовий шоколад** — один із найдорожчих видів шоколаду. Він вариться із найвідбірнішого молока деяких видів худоби з ферм Смарагдових островів. Шоколад має звичний смак, але має ряд корисних вітамінів швидкої дії. Делікатес.
Їстівна глина*** — магомеханічно очищена від неїстівних домішків вулканізована глина. Має гумову структуру й масово використовується як аналог жуйки. При надмірній волозі швидко висихає і покривається дуже липким шаром. Тому, її не можна ковтати.
Сім’я Мельфер**** — одна із найвідоміших аристократичних родин Аверісу. Вони тримають значну частину всіх шахт, що належать безпосередньо до Аверісу. Крім цього, вони мають декілька фірм по виробництву самих різних товарів. Фаріда Кірхеман якраз працює на шахті сімейства Мельфер.
Спельц***** —легкий наркотик, який виготовляється із сушених та подрібнених міхурів кроликокур, з рештками ряду переварених рослин. Ця суміш при вживанні викликає оніміння й легкі галюцинації. Фізичної залежності не викликає, і хоч він не заборонений до вживання, якого використання на Східному примор’ї надмірне, і має великий негативний вплив на економіку через існування і роботу безлічі підпільних лабораторій, які продають неоподаткований спельц.
Темна доба****** — період на Східному Примор’ї, приблизно з 316 до 588-го року. Для цього періоду характерний нігілізм в багатьох суспільних сферах, криза багатьох інститутів, і на цей період припало безліч повстань і дві повномасштабні війни, спровоковані племенами Крючковатого лісу, які використовували могутню магію для викликання злих сил з потойбіччя.
Аеробтруба******* — кводологічний автоматон, який здатен випускати повітря через отвори з певною силою і під певним кутом, що дозволяє видавати буквально будь-які звуки. Їх використовують для багаторазового прослуховування різноманіної музики. В якості записних приладів використовуються камені цитрину, які включають в себе пісні. Камені час від часу потрібно перезаряджати.
Еманізитний кристал******** — Один із типів матеріальних речей. Для еманізитів характерна мінеральна структура, з постійним випроміненням світочастотного характеру. Еманізити зустрічаються не часто, їх використовують в приладах для повного або часткового блокування магічної енергії, а також в різних подібних сферах.

Джеймс, ти отримуєш першу рису: Хороші манери
    Хороші манери: кажуть, багато імперців до цих пір вважає, наче ельфи тимчасово перебувають в їхніх містах. І хоча часи переселення були більше 600 років тому, не всі раді такому сусідству. Та і самі ж ельфи не називають себе імперцями й зберігають словосполучення «міський ельф», як доволі велика й впливова спільнота, яка стала частиною Пебо і Аверісу. Ще кажуть, що з пір переселення, біженці ельфи тримались разом всі роки, й зараз тримаються разом, зберігаючи свої колишні традиції. Ось і ти зберіг частину цих традицій, в першу чергу тих, що стосуються поведінки в середовищі інших ельфів, людей, або ж інших істот. З дитинства тебе привчали бути ввічливим, і це не раз допомагало тобі й твоїм друзям. Ти знаєш, як слід себе поводити так, щоб не викликати ні гніву, ні підозр.

Також, ти отримуєш +1 до характеристики «язик» (тепер вона дорівнює 1)

Джеймс, що три зробиш, щоб врятувати тварину з цирку?

***

Гаррі, ти отримуєш першу рису: Проникливість
    Проникливість: ще коли всі пустельні люди складали якесь плем’я Великої Лев’ячої пустелі, ще тоді про них писали як про людей жорстоких, холодних, багато в чому радикальних, але чесних з іншими і з собою. І все це перейшло до тебе від твоїх батьків, хоча й не в такій вже сильній мірі, бо ж від племінного життя відійшов ще твій прадід, коли його «купили» на заводи Рурашу. Читання інших в тебе в крові, і інакше ти не можеш зрозуміти, чому ще з малих літ ти так добре наслідуєш емоції ближніх. Ти знаєш коли хтось приховує інформацію, або ж бреше, або навіть навпаки: говорить щиро і відкрито. Це ірраціональна твоя риса, яку ти не можеш пояснити, і ти не завжди спроможний правильно описати емоції інших, та ти завжди знаєш правду в глибині душі.

Також, ти отримуєш +1 до характеристики «мізки» (тепер вона дорівнює 1)

Гаррі, ти став свідком складної моральної ситуації. Як ти вчиниш?

***

Кайола, ти отримуєш першу рису: Мудрість
    Мудрість: кажуть, що бути мудрим — це значить вміти використовувати правильно власний досвід. Та щоб отримати досвід, потрібно прожити певну частину життя. Але ти знав як жити з перших років. Щось постійно вело тебе і керувало тобою. Кажуть, ще коли далекі родичі твоїх батьків були частиною бідного племені, мудрість дозволяла виживати їм в умовах страшних зим і інших нещасть, які спіткали всіх, серед «зубів» Акулячих гір. Це передалось і тобі. Завдяки цій мудрості, ти інтуїтивно розумієш наслідки тих чи інших дій, проте, не завжди це дає тобі відчуття спокою.

Також, ти отримуєш +1 до характеристики «мізки» (тепер вона дорівнює 1)

Кайола, ти опинився в скрутній ситуації і магічні здібності ось-ось матеріалізуються, щоб врятувати тебе. Що це за здібності?
Щоб зберігти деякі механіки найзагальніших категорій цього світу, я пропоную на вибір декілька напрямів магії, які б науково обгрунтовувались всім тим, що ми вже описали і на основі чого ми можемо побудувати логічну конструкцію. Магія в цьому світі — це певна функція мозку, яка базується в унікальній мозковій області «манакрас», роль якої в додатковому захисті організму посередництвом мани — дуже маленьких тілець в крові, які здатні впливати на життєву енергію, що наповнює Всесвіт і видозмінювати її тимчасово. Раніше, манакрас працював автоматично, коли носію загрожувала небезпека, але з розвитком волі, люди навчилися контролювати ману в різні способи. Проте, вся магія тимчасова і при розсіювання перетворюється в так звану «дику ману», яка складає частину життєвої енергії. Манакрас в процесі розвитку може мати декілька мутацій, кожна з яких відповідає за певний спосіб створення магії. Можливо, для конкретної проблемної ситуації важко буде представити використання деяких напрямів магії, але я впевнений, що це є можливо, якщо дуже постаратись.

Я розділив магію на наступні типи:


Соломон, ти отримуєш першу рису: Пошук інформації
    Пошук інформації: немає нічого більш природнього для гоблінів Айя ніж пошук інформації. Через дивовижну структуру їхнього мозку, інформація важлива для гоблінів настільки ж, наскільки важливий сон і їжа. Та, ти не просто любиш інформацію, а і вмієш її правильного знаходити: як в Третьому світі, так і в світі речей, де в тебе є безліч знайомих і знайомих знайомих. Майже завжди, коли виникає якась проблема, її можливе рішення є в тебе. Однак, слід тримати в розумінні, що не вся інформація є правдива.

Також, ти отримуєш +1 до характеристики «язик» (тепер вона дорівнює 1)

Соломон, яка наука врятувала твого друга від смерті? І як вона це зробила?
6

Джеймс Шева yarick_ts
10.10.2022 21:20
  =  
Джеймс обожнював техніку. Уже в п'ять років найкращим заняттям для нього було копирсатися в іграшках та електроприладах, намагаючись зрозуміти, як там все влаштовано і чого воно працює. Орудувати викруткою малий навчився добряче, але він ще був занадто дрібним, щоб успішно складати розібрану техніку назад. Не раз й не два тато заставав задумливого синочка, який чухав голову і намагався зрозуміти, звідки в машинці на дистанційному управлінні так багато деталей і чому залишилася ціла купа зайвих.

Проте вершиною технічної досконалості, звичайно, був космічний корабель. Це було щось таке велике, недосяжне і неможливо прекрасне. Приблизно так само, як татів автомобіль, але навіть більше. Бо тато навіть одним оком не дозволяв подивитися, як в машині все працює, справедливо побоюючись, що нашестя варварів в особі улюбленого синочка авто може не пережити, а купляти кожного разу нове, то ніякої навіть найкращої зарплати не вистачить. Та достатньо було лише раз побачити, як на перший погляд неповороткий металевий слонопотам пронизує простір і зникає в небі ще до того, як ти встигаєш кліпнути, то хлопчина вже міцно знав, що хоче дізнатися, як працює всередині кожен гвинтик.

Джеймі задавав татові сотні питань, на які навіть досить добре технічно підкований програміст часто не мав відповіді. Сет мав лише дуже приблизне розуміння, як працюють варп-двигуни та чим вони відрізняються від гравітаційних, і навіть якщо б знав, то не зміг би це пояснити малечі зрозумілою їй мовою. Тому альтернативі розібраним іграшкам поки не було. Як мінімум до тих пір, поки хлопчина не навчиться читати технічну літературу. Відео на схожі теми цілком успішно заміняли йому мультики. Хоча ні, не заміняли. Мультики він також дивився у великих кількостях і дуже ображався, коли мама або тато ввечері гнали його спати, на даючи додивитися "ну ось зараз останню серію, і все".

***

Джеймі йшов по ярмарці з кількома купюрами в руках. От же пощастило бігти за смаколиками для всіх. Ну от точно Гаррі мухлював, коли ті палички розставляв. Правда, Джеймі не міг зрозуміти як, але точно мухлював. Проте небажання йти до нудних палаток з їжею та солодощами вмить зникло, залишився тільки захоплення тим, що відбувалося навкруги. Хлопчик так задивився на літаючих механічних драконів та інші дива, що й сам не помітив, як відійшов далеченько від яток і потрапив до звіринця, де тримали тварин, що виступали в цирку. Але якщо механічними чудовиськами Джеймі щиро захоплювався, то тварин йому було шкода.

І от хлопчик побачив справжню зворотню сторону цирку. Де тварин примушує виконувати різні штуки не дресура і любов, а канчук і лайка. Великий качковедмідь був сильнішим за дресирувальника, але все ж боявся його. Але ж Джеймі був всього лише маленьким хлопчиком, який боявся дресирувальника куди більше, аніж загнана в кут тварина. Проте й полишати її напризволяще не хотілося. Парубок був хоч малий, але вже петрав в техніці достатньо, щоб знати, де ручник і чому його не треба чіпати. Але страшно ж. А як хтось помітить? Ні, так не треба. Бо якщо розбити чужу машину, то тато таких прочуханів дасть, що на дупу місяь сісти не вийде. Джеймі почухав сідницю, яка ще пам'ятала зустріч з ременем. Ну хіба він винен, що йому конче потрібно було подивитися, як працює магнетрон у мікрохвильовці і чому тато не дозволяє гріти в ній ложки. Подивився, зрозумів, чому так. Іскрило красиво і бахнуло добре. І від покарання втекти не вийшло.

Так і тут. Вирішити ситуацію радикально хотілось, але отримувати на горіхи за це - ні. І тут прийшло рішення. Натовп трохи розступився і Джеймі помітив на початку ярмаркової вулиці поліцейського, який щось обговорював з хазяйкою сувенірної крамниці. Через кілька секунд Джеймі підбіг до нього і, захекавись, пролепетав:

— Дядя поліцейський, дядя поліцейський, там тваринку б'ють.

Полісмен подивився донизу на хлопака, який смикав його за рукав. І коли зрозумів, що саме той говорить, то вмить посерйознішав і промовив:

— Ну пішли, покажеш. А де твої батьки?

Поліцейський йшов швидко, але на думку Джеймі, недостатньо. Тому самому хлопчику прийшлося бігти підтюпцем:

— Всередині. А я вийшов купити смаколика і ось, побачив, як дядько батогом з вогню медведика б'є.

Про "б'є" малий трохи перебільшував. Бо дресирувальник тільки замахувався. Але за хвилину вони якраз встигли побачити, як роздратований непослухом тварини чоловік клацнув батогом і самим кінчиком огрів качкомедведя, який відразу ж тоненько заричав і кинувся назад, в глибину клітки. І секундою потому Джеймі почув гучний виклик:

— Проксімо!

Батіг, який дресирувальник вже вскинув, щоб вдарити вдруге, завмер і майже відразу розтав у повітрі. Чоловік обернувся і, побачивши досить сильно незадоволеного поліцейського, неначе відразу зменшився і навіть випустив ціпка, що тримав качковедмедя. Тварина цим негайно скористалася, сховавшись у глибини клітки. А полісмен і не думав зупинятися.

— Проксімо! Я тобі вже не вперше кажу за твої методи дресировки. І що я бачу? Як ти перед очима дітей б'єш тварину батогом? То вже переходить всілякі межі! Тобі нагадати, скільки матимеш за жорстоке поводження з тваринами чи сам пам'ятаєш?

Очі дресирувальника забігали. Мабуть, дійсно знав, що і скільки за це буває. Закони закривали очі багато на що, але бути досить гуманними і за жорстоке поводження з тваринами можна було отримати реальних проблем, вже не рахуючи суспільного розголосу. Бо ж захисників прав тварин і так набігає щодня хоч віником вимітай, а то й зовсім життя від них не буде.

— Ну що ви, пан Жером. Я ж тільки налякати, бо впирається тварина, не слухається. А без остраху її тримати ніяк не можна - хижак. Почує слабину, може напасти. Ви ж бачили, правда, нічого такого не було? Ну правда ж?

Тут дресирувальник зробив кілька дивних і незрозумілих рухів, які Джеймсу чомусь видалися одночасно смішними й дурнуватими. Спочатку той вилупив очі, пильно подивившись на поліцейського, а потім глянув кудись вниз і вбік. Хлопчина і сам подивився, але нічого крім старої скрині не побачив. А потім дресирувальник потер великим пальцем об інші - точно так робить мама, коли солить страви. І наостанок хитнув головою кудись в сторону шатра, не відводячи погляду від поліцейського. Реакція Жерома виявилася теж трохи дивною. Спочатку той чемно дивився в усі боки, куди показував Проксімо, але коли вже той хитав головою, поліцейський прикрикнув:

— Забудь! Ти вже мав від мене попередження. Після вистави їдеш зі мною. І не вздумай десь дітися чи фокуси якісь викинути.

Дресирувальник помітно принишк і похнюпився. І куди дівся той грізний дядько, який приборкував грізного звіра? Здувся, та й нема. Хотів бо було він подивитися на того дрібного, який привів Жерома у найбільш незручний момент, але хлопчини вже й слід пропав. Бо Джеймі, побачивши, що поліцейський дійсно допоміг, і тварині насправді нічого не загрожувало, чимдуж кинувся до яток з солодощами, бо вже й так витратив купу часу.
7

Гаррі Абеді Дюбуа Ksenos
11.10.2022 23:52
  =  
В дитинстві Гаррі обрав для себе незвичні для хлопчиків іграшки. Його вибір впав на ляльки, а звичними напарницями в іграх - дівчатка. Цей факт, в купі з зовнішністю сина припустельників (а вуха йому прокололи ще на перший рік життя), мало не зробив його об'єктом насмішок. Діти ж бувають жорстокі. Та не такі жорстокі як вихователі-орки, що швидко поклали кінець всім образам.

А малюку Абеді просто було цікаво моделювати різноманітні побутові ситуації, перебираючи реакції та відповідні емоції, і доволі швидко його увага перекинулася на гравців замість іграшок. Йому ставало цікаво як поведуть себе інші, якщо його Крістофер* одружиться на Лілі, а не на Фібі, як того очікували? І як вони відреагують на... І чому, чому вони так реагують?!

Ось що викликало справжній дикий інтерес. Помічати, підмічати та перевіряти. І не можна описати ту безмежну ейфорію, коли Гаррі, серед темряви незнання хлопчина місцями починав розуміти та передбачати поведінку інших. Так Джеймс майже завжди тягнув ту тростину, що стирчіть, бо сприймав її найбільш габаритною. Соломон обирав ту, що була відхилена від решти, як найцікавішу. А Кайола тягнув найближчу до себе, ніби йому було байдуже.

Як і будь-яка дитина Гаррі мало-помалу перевіряв рамки дозволеного. А Коли знаходив, то, сам того не розуміючи, з наївною безпосередністю намагався обійти їх Першою та головною жертвою стала його вкрай ліберальна мати, а от прагматичний відчим, що читав малого як відкриту книгу, став неприступною скелею. З одного боку. А з іншою - найкращим радником та джерелом мотивації та спортивного інтересу. Вільям з цікавістю ставився до якостей малого, підтримував та допомагав їх розвивати, хоча й коли треба було, то й стримував.

***

Міцно тримаючи пса за чарівний повідок, що мав здатність змінювати свою довжину по бажанню власника, Гаррі спостерігав за цікавою ситуацією. Він вже розумів що малеча робить неправильно, проте сприймав все це як виставу чи навіть поле для гри. Йому була цікава поведінка учасників, та сама можливість на неї вплинути. І, якщо вийте, вчинити правильно.

— Дивись, Джине, яка цікава картина. Дядечко обронив гаманець, і хлопці підняли його щоб повернути. Це, Джине, дорий вчинок, і хлопці - великі молодці. Тому добрий дядечко, певен, вирішить якось віддячити їм. — Гаррі звертався до свого кудлатого друга, проте слова, проникали й в інші вуха.

Великий пес - то аргумент. Особливо якщо ти малий бешкетник. Вожак малої зграї виявився й найбільш кмітливим, і вихопивши гаманець у свого товариша, невпевнено протягнув того ельфу. Не відриваючи погляду від Джина. Старий ельф, звісно, собакою вражений не був. В його віці мало не байдуже на такі дрібниці. Проте стадний інстинкт - то сильна штука, і відкривши гаманець, він ніби заворожений запустив туди пальці... та швидко висмикнувши їх, захлопнув. Бо якого дідька, то його кроші, і вони йому потрібні. Ще якийсь малий гівнюк буде тут вказувати що кому робити. І ельф розлився лайкою.

Скориставшись слушною нагодою, діти закивали п'ятами. Ну і стадний інстинкт цього разу зіграв вже проти Гаррі - бо він побіг разом з ними, хоча й в інший бік. Але поки ноги бігли, Джим нісся поруч, думки малого припустельника були зайняті іншим. Це був бурхливий емоційний коктейль з захоплення та натхнення. Ось би повернутися та спробувати знову! Можливо, треба було назвати дядечка, не добрим, а справедливим, і тоді він би відіграв сцену до кінця?... Татко точно знає! Треба негайно йому розповісти!
Крістофер* - іграшка з колекції "Фібі та інші", що набули масової популярності та залишили відбиток на культурі.
Отредактировано 12.10.2022 в 00:15
8

Соломон Кірхеман Nak Rosh
12.10.2022 00:03
  =  
Інформація це найцінніше, що є у світі. Інформація дає можливість не лише розвиватися, але й керувати. Керувати оточенням, керувати баченням, керувати світом. Та проблема інформації у тому, що вона хоч і доступна усім, вона є одиницєю не самостійною. І кожен сам обирає інформацію, котру споживає. Інформацію, котрій довіряє. Інформацію, котру вважає за достовірну. І в цьому найбільша біда. Інформація, сама по собі нічого не варта. Уся суть у тому, хто і як нею користується. Сучасні технології дали доступ до мережі, до безмежних знань, до відвертого контенту, до усього спектру правди, якою б вона не була. Та сучасні технології, окрім того, дали ще й можливість створити собі свою власну бульбашку. Бульбашку, у котрій кожен окремий індивідуум живе, працює, існує і в сраці має реальність навколо.

Соломон неодноразово стикався з тим, що усі навколо, «чомусь», вважали гоблінів нижчою расою, котру лиш з доброї волі «долучили до цивілізації», бо так би і сиділи по своїх норах. І байдуже на тисячолітню історію і культуру, яка існувала задовго до того, як славнозвісні «цивілізанти» з'явилися на світ. Їм нічого абсолютно не заважає брати усі досягнення та розробки гоблінської раси та привласнювати собі, розповідаючи про те, що так воно було з покон-віків, та ніяк інакше. А Кірхеман і його родичі розмовляють видуманою мовою, мають видуману історію і взагалі їх не існує, вони все видумка якогось там ельзіманельского генштабу.

Проте так само, як швидко осягнув всю істину про інформацію і її особливості, так само швидко Соломон осягнув просту методику не сперечатися з ідіотами. Давно було засвоєно урок, що нема сенсу доводити тим же оркам, що гобліни інша раса, яка не має стосунку до орчих племен, що мова далека і не схожа (жоден клятий орк не розуміє гоблініша, але при тому це чомусь не заставляє його задуматися над тим, нащо казати, що гоблініш це наріччя орочої?). Бо для того, щоб сперечатися з дурнями, потрібно опускатися до їхнього рівня. А там, на тому рівні, вони просто роздавлять тебе досвідом. Нема абсолютного сенсу щось доводити тупоголовим. Тому Кірхеман скупчився на осяганні фаху, на осяганні своїх цілей. Часто так ставалося, що він вічно не в тему, вічно не формат, та ще не настав той час, коли треба міняти свій фах на автомат.

Усьому свій час.

Саме тому, коли є час вчитися, Соломон вчиться, а коли є час відпочивати, Соломон відпочиває. Чи проводить час з друзями. Так і цього разу, було вирішено відправитися на бої автоматонів. Останні були дуже цікавими гобліну. Одне з чудес сучасної техніки. Таке просте і складне водночас. От якби наладити кустарне і при тому массове виробництво, це не лише б полегшило соціально-економічну напругу, а й дало б масу нових, цілком очікуваних і неочікуваних можливостей. Та про це якось пізніш. А зараз потрібно було пробратися крізь каналізації до місця призначення. І як завжди інфорамція грала ключову роль. І як завжди, закон падлянки, не заставив себе чекати. Інформація виявлися не повною, через що бідака Кайола ледь на загинув. Добре, що у Соломона не одна звивина у мозку і усі вони працюють як треба. Саме тому фізика дозволила швидко зметикувати що й до чого. Перемкнути воду. Перекрити шлюзи. Дати тиску зломити те, що не розраховане на таке навантаження.

Серденько б'ється так, наче зараз вирветься геть з грудної клітки. Так і коні двинути не довго.
9

Кайола KAYOLA
14.10.2022 16:19
  =  
За шість років у Кайоли сформувалась власне самоусвідомлення й свідомість. Свідомість з його попереднього життя іноді впливала на події, що відбувались навкола - у надкритичних ситуаціях, зазвичай, але чим більше нова свідомість, що формувалась, набирала досвіду взаємодії зі світом - тим більше підсвідомість виокремлювалась у щось зовнішнє. Так, в Кайоли, наприклад, виникли уявні друзі, з якими він спілкувався і грався в соціальні взаємодії саме у своїй уяві. Батьки ніколи не бачили, як Кай грався із кимось "невидимим", ні. Але досить часто погляд дитини ставав пустим, так, ніби він витав десь у хмарах і не помічав того, що відбувається довкола, або помічав слабо. Ці моменти трохи підгальмовували реакції Кайоли, адже його думки були направлені не на цей матеріальний світ, а на уявні події й картини, а його мозку доводилося обробляти як мінімум вдвічі більше інформації, ніж зазвичай: половину - від органів чуттів, і половину - від сигналів, які відображали уяву й мислення. А також - контакт із підсвідомістю.

Більшість уявних друзів Кайоли були вигадками, або здавались такими. Їм була притаманна тимчасовість. Але деякі результати його роздумів і уяви, здавалось, мали свою, окрему свідомість. Одним із них був так званий "камінчик" - живий уподіблений до гуманоїда шматок скелі, розписаний таємничими символами та обсипаний вкрапленнями рідкісного дорогоцінного каміння. Кайола часто подумки спілкувався з "камінчиком", і саме він вплинув на дорослішання юнака найбільше. Звичайно, батьки й вихователі також внесли свій вклад, але, якщо оперувати цифрами, цей сумарний вклад не перевищував п'ятдесяти відсотків. Інша половина - це власні роздуми та спілкування з "камінчиком", який міг виявитися як попереднім втіленням, чиє ім'я було тимчасово викреслене зі свідомості Кайоли, так і персоніфікацією власних роздумів хлопчика.

Серед друзів Кайоли була цікава традиція - тягти соломинки задля того, щоб вирішити хто з них має зробити те чи інше. Вже тоді Кай вчився жити у відповідності до потоків часу, які оточували все довкола. Дещо всередині, що в подальшому мало стати філосовією життя молодої людини, підказувало, що не важливо, яка саме соломинка буде витягнена, адже який би розвиток ситуації не реалізувався в майбутньому - все буде йти по найліпшому для розвитку особистості Кая (та й будь-кого іншого) сценарію. Тому іноді могло здатись, що Кайолі все одно що буде: частково так воно й було. Звичайно, коли з підсвідомості випливав "камінчик" і радив, яку соломинку тягнути - Кайола його слухався. А іноді - ні. Це відповідало світоглядій позиції, яка формувалась всередині нього.

От і зараз. Коротку соломинку витягнув Джеймс, і це означало, що досвід, який він отримає від купівлі солоденького, є найбільш необхідним саме для нього. Іншого ж разу соломинку не довелось тягнути нікому, й Світ розподілив кожного на своє місце. Іноді Кайолі здавалось, що Світ має надсвідомість, що підштовхує кошного до набуття того досвіду, який він потребує, іноді ж - що це бездушний механізм, який автоматично діє згідно з йому лише відомим командам. Так чи інакше, а Кайола, уявляючи себе чарівником, ішов зі своїми друзями по каналізації, задля того, щоб подивитись на бої. Чесно кажучи, бої автоматонів йому не були цікаві, але він рідко відмовлявся від авантюр, ініціаторами яких, як правило, був хтось із його друзів. От і зараз, тримаючи в руках палицю, що була розписана дивними й незрозумілими символами, схожими на ті, що покривали тіло "камінчика", він ішов каналізацією, уявляючи себе шукачем артефактів, що у складі групи таких самих шукачів спустився в нерозвідані глибини задля пошуку чогось особливого.



Найособливішим у житті кожного є досвід, який може бути отриманий в тому числі в, здавалося б, випадкових, особливих ситуаціях. І Кай, і його друзі, цей досвід отримали. Активізувались механзми фільтрації води, яка невпинним потоком рушила по тонелям, якими й блукали дітлахи. Треба було швидко за щось схопитись, але в кожного з хлопців були вільні обидві руки, а в Кайоли ж - тільки одна. Розставатися ж із своїм "магічним" посохом хлопчина не спішив, а тому його тіло швидко понесло кудись вниз, ризикуючи піти на переробку, разом із іншим сміттям та нечистотами каналізації. А потім відчуття почали покидати Кайолу, аж допоки не з’явилось нове відчуття, яке він ще не відчував раніше. Наче ще одна особистість прокинулась в середині тебе й взяла його тіло під контроль.

В стрімкому потоці хвилі Кайола побачив "камінчика", що витав в уяві хлопчика поряд із ним. Цей камінчик почав ніби засмоктуватись у тіло Кайоли, після чого свідомість хлопця відділилась від тіла. Він вже не відчував ні воду, ні хвилі - як і всі його друзі, він отримав можливість спостерігати за тим, що відбувається, зі сторони. В тому числі - й за діями свого тіла, в середині якого хлопець (і тільки він) міг бачити образ "камінчика". Тіло Кайоли, перебуваючи під управлінням іншої волі, що в критичний для життя момент здійнялася з підсвідомості хлопця, почало проговорювати фрази заклинання. Руни на посоху, що Кайола тримав у руках (а це виявилися саме вони) почали випромінювати сяйво у різних спектрах. Синє, жовте й зелене світло, кожне з яких мало форму й випромінювалось окремою активованою під дією звуку голосу руною, почало сплітатись, формуючи довкола Кайоли кокон, який залишався видимим (як і тіло в ньому), але проникним для будь-яких матеріальних об'єктів. Власне, Кай і сам не зрозумів, яким чином він знову опинився у власному тілі. Він левітував у просторі, його оточував кокон зі сплетеного сяйва, що випромінювалось із рун на посоху, а вода й нечистоти проходили кріз нього, не завдаючи ніякого впливу. Коли ж небезпека минула, сяйво почало тускнішати, а тіло повертати собі матеріальність.

Ця подія критично вплинула на подальший розвиток хлопця, адже "камінчик" виснажив свій запас сил і більше не з'являвся в уяві хлопця. Йому доведеться навчитися прикликати своїх союзників самостійно...
Зараз тип магії - Шаманізм, а в подальшому - Квадологія й Руни
10

DungeonMaster GreenSkinedBro
01.11.2022 22:38
  =  
    Джеймс Шева
    Ти повернувся до друзів зі всім необхідним для веселого перегляду. Відголоски розмови поліцейського з дресирувальником лише натякали на те, що відбулося насправді. Відчував ти себе як ніколи добре, хоч і не раз страждав через оце твоє внутрішнє й безперебійне відчуття справедливості. Для дітей поняття справедливого — це лише грубо витісаний концепт, який розуміється ними просто й примітивно. І подібні твої вчинки сприймалися лише як ябедництво, але ти ж розумів це зовсім інакше, і добре що твої друзі розуміли тебе. Ти розказав поліцейському, бо знав, що хотів би жити в чесному світі. І хоча з часом твоє наївне світосприйняття отримувало гострі кути бридкої реальності, внутрішнє відчуття справедливості лише загострювалося. Ти виношував в собі те, що змогло зміцнити твою душу й характер. Таким був твій шлях, і саме тому, вихователь відправив тебе в табір соціальних наук — осередку справедливості.
    Розлука з друзями була болісною. Ти як і раніше міг би бачитись з ними, та під час навчання ти розумів, як тобі не вистачає «геніальних» витівок Соломона, або ж надто хитрого й зухвалого погляду Гаррі, або ж, нарешті, дивної вимови слів Кайоли. Вся твоя нова компанія — це діти багатих сімей: потомки адвокатів й діточки суддів, а разом з ними й ті, хто постраждав від несправедливості настільки сильно, що дитяча впертість виховала в них люте бажання зробити світ кращим. І навчання — це величезні лекції, постійні й постійні повчання й нудне вивчення законів. Все частіше виникали думки, що, може, освіту переоцінюють і тебе розподілили не туди? Та як би то не було, наступні роки тягнулись для тебе дуже важко. Цікавого навчання було небагато. Хоча, іноді все ж виникали захоплюючі ситуації.
    Якось, в рамках практичної роботи, всю весь ваш клас поділили на маленькі групи, по троє учнів в кожній. Вибирали, по словам вихователів — випадково, та ти знав, що це геть не так, бо ж протягом всього навчання вас досліджували й складали величезну біографію, на основі якої й намагалися виховати у вас «правильні риси». І ось чому, ти був в одній команді з повними протилежностями: з Гаргом Боргулом — орком-сиротою, який навчався за кошти батьків своєї кращої подруги: доволі моторошним, мовчазним й дивакуватим орком, який показав себе доволі радикальним мілітаристом; а також з Боном МакГоном — наслідником якось відомого в Пебо сімейства півросликів, що ще з часів війни надають юридичні послуги за гроші: він ж був доволі розумним, та занадто раціональним й емоційно скупим. Вас відправили до одного з державних адвокатів, щоб допомогти йому у захисті постраждалого від банківських махінацій одного з невеличких місцевих банків сімейства Балейн. Адвокат виявився тим ще бездарним п’яничкою, який, як Гарг якось підслухав — навіть не збирався допомагати звинуваченому через погрози зі сторони сімейства Балейн. Проте, йому прийшлося робити хоча б щось, щоб через вас він не втратив свою роботу. І перші чотири дні завдання боли безглуздою спробою відволікти вас. Ви просто сортували папери, читали по декілька разів отримані справи, відвідували постраждалого й нічого більше. Гарг став ініціатором того, про що думав кожен в вашій групці — взяти все в свої руки. Й ви вирішили хоча б якось допомогти бідолашному дідусю, який став жертвою недоброчесних банкірів. Бон опрацьовував документацію й справи банку, а також показання постраждалого; Гарг займався налагодженням зв’язків з поліцією та підбором свідків подій. Тобі ж випала найважча участь — пошуки доказів правопорушень сімейства Балейн і спроба врятувати справу від їхнього бандитського впливу.
    З початку ти діяв під прикриттям в середині банку. Намагався вивідати різноманітну інформацію — це не було складно. Там ж ти і дізнався про те, що банк переживає скрутні часи й часто зустрічається з поліцією, яка ще ні разу нічого суттєвого не зробила банку. І тоді ти вирішив прослідкувати за одним із банкірів, який кожен день чомусь покидав робоче місце і повертався геть на наступний день. Ти слідкував за ним цілий день, поки він просто кружляв кварталами й робив безглузді покупки. Але на вечір він поїхав в порт і там відбулася дивна зустріч з двома офіцерами поліції. Ти помітив, що банкір передав гроші поліцейським й зробив фото. Та ти забув виключити всплеск на камері і яскраве світло виявило тебе. Поліцейські дістали зброю і побігли в твою сторону. Просто втекти тобі б не вдалося, та може ти зміг би сховатися серед лабіринту з контейнерами, або ж добігти до вантажного крану й заблокувати контейнеррм всіх корупціонерів і викликати поліцію? Або ж викрасти патрульний автомобіль і втекти? Те що ти отримав — точно вистачить, щоб виграти справу. Та ситуація була небезпечна, тому ти...

***

    Гаррі Абеді Дюбуа
    Зручно, коли поруч є захисник. Страшний пес — це більш ніж достатня зброя, щоб відлякати маленьких злодюжок. Але ти не лякав. Налякаєш — і лише спровокуєш злодіїв на ще більші злочини — мало хто справді змінюється після такого. Але й облаштування ситуації так, щоб виставити злочинців не такими ж й поганими теж не завжди грає на руку всім сторонам, лише совісні можуть розчулитись після такого, а совісні діти зустрічалися вкрай рідко. Кожен раз коли ти потрапляв в подібні ситуації, вибір було робити назвичайно важко: не вистачало ні часу, ні досвіду. Після тієї ситуації з крадіями, ти поставив себе на ситуацію мами — мама напевно б дозволила злочинцям втекти, але б звернулася до поліцейських й все розказала б — цього часто бува вдосталь, бо майже ніхто насправді не старається настільки, щоб допомогти в таких малих злочинах й майже ніколи не звертаються до поліції. А ось відчим — ти не знав, як подіяв би він. Для тебе Вільям був таємничою і непохитною істотою, розкусити яку надзвичайно тяжко. Ось так ти й жив — в постійному обдумванні минулого й не в змозі швидко прийняти правильне рішення в теперішньому. Можливо, саме тому тебе відправили в психологічний корпус виховання.
    Хоч ти вперше і відділився від своїх друзів, варто було признатись, що навчання стало більш цікавим ніж в молодшій групі. На щастя, деякі корпуси сучасної освіти ставили за основу отримання практичних навичок. Джеймсу не повезло — він постійно жалівся на нудні лекції. Тобі ж гріх було жалітись. Кожен день ти займався тим, що любив. Технологія рольової гри* — це основа для психологів. І не рідко, ти брав участь у справжніх психологічних сеансах. Завдяки твоїй чистій зацікавленності й захопленні навчанням, вихователі полюбили тебе й намагалися якомога частіше розважити тебе цікавими задачками. І десь там ти зрозумів, наскільки різноманітна робота психолога. Вона ніколи, насправді, не зводилась лише до вирішення внутрішніх і зовнішніх конфлкітів. Це була ціла низка наук та вчень, які були тісно пов’язані з інтуїцією — містичним й швидким розумінням того, як слід вчинити. І це якось поставило тебе в незручне положення, бо ж ти звик покладатися на науку й техніки, ніж на інтуїцію, і тому тобі потрібно було багато часу для прийняття рішення.
    Це сталось на одній із практик. Твоя вихователька знову відвела тебе до своєї подруги, що надавала послуги психолога для сімейних пар. Ти часто приходив на сеанси, сідав собі за стінкою, щоб не соромити пацієнтів своїм занадто зосередженим виглядом й слухав. На сеанс прийшла, на твій погляд, доволі нудна пара. Чоловік був невдоволений економічною неграмотністю жінки, а жінка говорила про нестачу уваги чоловіка. В таких ситуаціях все вирішувалось заключенням сімейного договору, й психолог відомими тобі шляхами йшла до цього заключення. Та, в якийсь момент пацієнти здійснили сварку. Сварка швидко переросла в неконтрольований обмін гучними словечками, а потім ти почув крик. Чоловік в люті розбив вазу й відкри вікно. Він почав говорити, що стрибне, раз він такий поганий. Психолог розгубилася. Жінка пацієнта своїми емоціями лише погіршувала ситуацію. Все було геть не так як у фільмах — чоловік мав твердий намір через лють. Ти увірвався в кімнату й помітив, що той вже дивився вниз з сто тринадцятого поверху хаморочосу. Спокій зберігав лише ти. Та, часу було обмаль. Твої слова могли б і не бути почуті у всій сварці, і даже рішення добігти до нещасного й затягти його могло закінчитись плачевно. Ти скористався інтуїцією і...

***

    Кайола
    Поток води ось-ось повинен був перетворити тебе в куски плоті, якби той дивний внутрішній голос, що супроводжував тебе майже все життя не посилився. Ти відкрився йому й відчув, як він покинув межі твоєї свідомості. Тоді ти прокинувся в обіймах Соломона. Гоблін не на жарт злякався, що ти помер. Він думав, що встиг зупинити потік до того, яки тебе розітнуло в очисному центрі. Та ти знав, що саме врятувало тебе. Твій Камінчик з тих пір з’являвся у твоїх снах все частіше. Ти говорив з ним і отримував відповіді. Він був духом. Одним із багатьох у Світі Духів. Світ Духів існував насправді, бо душа кожної живої істоти брала початок звідти і туди поверталась після смерті. Чи точніше, вона завжди була частиною Світу Духів, як тіло завжди є частиною Світу Тіл — навіть після смерті, бо ніщо матеріальне насправді не зникає безплідно. Ти намагався знайти шлях до того світу, і з допомогою Камінчика зміг. Твій перший транс застав тебе після сильної втоми, коли ти цілий вечір грав в дурнувату гру Соломона. Перед сном ти вирішив викласти в щоденник свої думки, як сили раптово покинули тебе й ти опинився в напівсні, вештаючись по власній кімнаті. Та це насправді була не твоя кімната й коли ти зрозумів це — ефект зник. На щастя, перед тим як тебе розподілили у корпус магів, ти навчився затримуватись у Світі Духів достатньо довго, щоб вразити вихователів й лишити себе великою частини нудної школярської теорії.
    Разом з вихователем ти почав вивчати техніки швидкого занурення в Світ Духів і способи взаємодії з духами. Як виявилось, шаманізм став цілою наукою, і технік було безліч. В основі їх всіх знаходився термін — «Ом». Це був звук, промовляння якого створювало вібрації, яка резонувала з пульсом таким чином, що допомагала швидко розслабитись. Ще шестеро із твоєї підгрупи витратили пів року на опанування техніки. Тобі ж вистачило півтора тижні, щоб за лічені секунди входити в транс. Після «Ом» йшли «Де» та «Вей» — рух та спокій. В світі духів важливо було навчитись керувати свідомістю таким чином, щоб її сила не зруйнувала ефект перебування в Світі. «Де» — це направляння думки по формах «Бхакті» або «Дхарма» — розсіяно, або зконцентровано. Розсіяний поток думок мав низьку інтенсивність, але дозволяв отримувати інформацію з величезної області, а от зконцентрований навпаки — був надзвичайно інтенсивний й дозволяв сприйняти конкретну думку. Це було для безпечного перебування в Світі Духів, бо його жителі не завжди були добре налаштовані й з легістю могли вводити в оману шаманів, що іноді приводило до обездушення — втратою шаманом власної душі, або ж — захопленням — коли дух поселявся в душі шамана й шкодив йому. Тому техніки «Бхакті» й «Дхарма» були базовими захисними техніками. Стан спокою — «Вей» був необхідний в тих ситуаціях, коли необхідно було приховати свою присутність; «Вей» також міг переростати в «Мурті» як поєднання «Вей» та «Дхарма», що дозволяло концентрувати увагу в очах й помічати ряд прихованих дій Душі, пов’язаних з їхнім використанням «Ізів» — життєвої енергії, яку душі накопичували в взаємодії з живими істотами й використовували на подобі мани. А була ще одна техніка — найскладніша й найважливіша — «Мокші». Суть «Мокші» в вивільненні глибинного потенціалу власної душі певним чином, це впливало на найбільш ефективний спосіб для шамана взаємодіяти з духами. Як було відомо, шамани могли веселити духів й тим самим користуватися їхньою поміччю, або ж домовлятися з ними, або ж навіть підкоряти їх силою. Ця техніка виявлялася завдяки місяцям концентрації уваги на чашкам з гарячим шоколадом. Ти навіть засмутився, що випив всього триста сорок чотири чашки гарячого шоколаду, перш ніж тобі вдалося виявити свій тип «Мокші». Коли ти допив той самий шоколад, концентруючись на ньому. Осадок на чашці...

***

    Соломон Кірхеман
    Щоб закрити всі отвори аварійно й спричинити вибух розподільної системи необхідно було потратити безліч часу й немало сил, бо ж не було системи аварійного закриття шлюзів поблизу. Та зато була система регулювання решітки, звідки подавався поток води. Вона ніколи не закривалася повністю й рухалась в обмеженому радіусі, лише для того, щоб почути, чи система внизу працює. Власне кажучи, це був механічним рудиментом застарілої каналізаційної системи, та тепер він міг втілити твій план у життя. ти подумав, що якщо тобі вдастся зламати решітку, це спричинить аварійну зупинку систем. Бо так була запрограмована ця система. Залишалося одне — перелізти по опорній балці на бік, де знаходився потрібний механізм. Лише думка про те, в що може перетворитися Кайола змусила тебе рушити. Ти й сам ледве не попрощався з життям, якби не притиснувся би міцно до іржавої і слизької балки. Але тобі вдалося дістатись до механізму й важелем виламати вентиль, який би ти нізащо не зламав своїми руками. І це спрацювало — на половину. Вода не припинила подаватись, але шлюзи почали перекриватись. Ти ледве встиг дістатись у найближчий перед тим, як стався вибух.
    Лише через декілька годин ти знайшов Кайолу і своїх друзів. На щастя, всі були живими. Вам навіть вдалося втекти від працівників, хоч Джеймс погодився з цим дуже неохотно.
    День був зіпсований. Ніяких автоматонів ви тоді й не побачили. Хоча всі розуміли, що цей випадок дуже поміг вам зрозуміти, хто ви насправді. Ти зрозумів, хто ти. Тому, тебе відправили у корпус природознавців.
    У тебе було дуже пізавальне навчання. Напевне, серед своїх друзів, ти найбільше любив теорію, та в твоєму навчанні її було мало, зате практики — сповна. І це було теж непогано. Часто ти їздив з групами археологів на місця розкопок, або ж навіть відвідував печери з вченими-спелеологами. Ти дуже любив досліджувати зірки й вивчати властивості рослин й мінералів. Майже весь період навчання ти був поруч з видатними особистостями, з надзвичайними знаннями й вміннями. Але один раз, ти зрозумів, що і сам був видатним — неограненим каменем, як любила говорити твоя вихователька.
    Це трапилось, коли ти був в складі експедиції на Вугільну гору з ціллю вивчення впливу газових рештків в результаті спалення вугілля на найближче рослинне середовище. На шляху ви зробили зупинку в невеличкому шахтарському таборі. Там ви виявили, що багато із працівників захворіли на якесь невідоме респіраторне захворювання, коли відкопали новий рукав шахти. Через це, рішенням експедиції було негайно покинути табір й відправитись далі, а частину відправити назад, за допомогою. На жаль, ти став частиною тих, кого відправили назад. Однак, коли ти знову прибув в табір й побачив шахтарів, які обідали коренеплодами, схожими на дубовий томат**. Однак, це був не він, і очевидно, що саме ця їжа стала причиною епідемії. На щастя, ти знав, як їм допомогти, для цього потрібно було...
Джеймс, ти отримуєш другу рису «Внутрішня справедливість»
    Внутрішня справедливість — дитяче, вперте й ірраціональне, але надзвичайне сильне відчуття справедливості, яке живить твою душу. Воно стосується не скільки знання законів і прав, скільки інтуїтивного відчуття того, як і що повинно відбуватися. Ти прекрасно вмієш ставити себе на місце інших і що важливіше — вмієш вселяти в себе сміливість, коли зустрічаєшся з проявом несправедливості. Дехто називає це відсутністю самозбереження й дурістю, але для тебе це єдиний спосіб життя.
    Рису можна використовувати в ситуаціях, коли слід пручатися проявам несправедливості, наприклад, під час залякування або погроз. Також, це джерело розсудливості, звернення до якого може допомогти зрозуміти наслідки тих чи інших вчинків в глобальній перспективі. Однак, іноді риса може брати верх над тобою і підштовхувати тебе на небезпечні рішення.

Також, ти отримуєш +1 до атрибуту — «тіло» (тому що, в першу чергу, це відчуття має фізичне втілення, коли необхідно взяти контроль над своїм тілом (наприклад збереженням спокійного ритму серця, тощо)).

Ти також отримуєш — «картку з досьє», «ліхтар з шокером».
    Картка з досьє — ти отримав її від одного недоброчесного адвоката, «в подарунок». Насправді, не можна ділитись обмеженою інформацією, але все законно, якщо вона подана у вигляді власних нотаток. Це досьє і є власними нотатками. Колись, той адвокат любив свою справу, поки не зустрівся з величезною силою корупції, розбоїв і несправедливості, які наповнюють Східне примор’я. На цій картці зберігаються дані про багатьох злочинців і відомих особистостей взагалі. Вона використовується в Третьому світі.

    Ліхтар з шокером — насправді не ліхтар, а ліхтарище! Король ліхтарів. Великий і тяжкий, з міцним металевим корпусом. Світить — дай Азгралле, та ще й як зарядиш по голові — є ризик позбутись останньої. Вишенка на торті — електрошокер. Здатен знешкодити розбійника, злу собаку чи настирливого зануду.



Гаррі, ти отримуєш другу рису «маніпулятор»
    Маніпулятор — насправді, всі маніпулятори, але мало хто використовує цю гнітючу правду усвідомлено. Ти ж використовуєш. Ти знаєш як можуть вести себе інші й як це використовувати у своїх цілях. Багато хто ставиться до єдиного слова «маніпуляторство» як до чого надзвичайно поганого, але ти знаєш, що це не так, і все залежить від особи. Так чи інакше, твоє прекрасне розуміння інших дозволяє не лише хитрими шляхами заставляти робити їх те, що тобі потрібно, але й впливати на величезні групи для досягнення більш глобальних планів.
    Рису можна використовувати для того, щоб провокувати розумних істот на здійснення тих чи інших вчинків через тіньовий контроль.

Також, ти отримуєш +1 до атрибуту «мізки».

Ти також отримуєш — «захисний браслет»
    Захисний браслет — якось ти врятував одного бідолагу від самогубства, і в подарунок він дав тобі цей браслет. Дуже дорога річ. Вона дозволяє виявляти більшість видів небезпеки в Третьому світі й захищає носія від них, виводячи його із нього й зберігаючи всі дані.

Кайола, ти отримуєш другу рису «шаман»
    Шаман-теоретик — це одна із шкіл академічної магії, суть якої — в взаємодії з духами в Світі Духів з ціллю отримання їхньої допомоги. Це дуже складна школа, яка потребує не лише великого таланту, але й оволодіння безлічі технік. Ти освоїв базові техніки — «Ом», «Де», «Вей», «Бхакті», «Дхарма», «Мурті», всі вони дозволяють тобі відчувати себе більш-менш спокійно і захищено в Світі Духів й відкривають можливості вивчати його. Власне, магія на цьому етапі не є повноцінною і вона ще не дозволяє в повній мірі взаємодіяти з духами — лише вивчати їх.
    Вміння можна використовувати для пошуку інформації в світі духів, для входження й покидання цього світу й для його дослідження (переміщення ним).

Також, вибери одну із запропонованих «природ» Камінчика, якою він буде володіти:
1. Вежа — при житті, цього орка, який був капітаном охорони замурували в фундаменті оборонної вежі. Він до самої смерті клявся у відданості господам і його вміння — захищати.
2. Гігант — при житті, він був кам’яним гігантом, якого знищила група авантюристів. Він великий і сильний, і його вміння — атакувати.
3. Бик — при житті, він був биком на арені одного містечка на Смарагдових островах, поки вулкан не перетворив його і всіх в поселенні в камінь. Він швидкий і витривалий, і його вміння — переносити.
4. Скеля — при житті, він був частиною священої скелі для великого храму йогів, поки його не відколов удар одного з йогів. Він чесний і спокійний, і його вміння — видозмінювати природу.
5. Філософський камінь — при житті, він був найчистішим золотом, винайденим могутнім алхіміком, який вирішив позбутися такого могутнього відкриття й викинув його в вулкан, де він перетворився в камінь. Він благородний і гордий, і його вміння — очищувати предмети від дмоішок і ілюзій.

Також, ти отримуєш +1 до атрибуту «тіло» (тому що саме сильне фізичне здоров’я і повний самоконтроль необхідний для перебування в Світі Духів)

Ти також отримуєш — «Шіміквато 5/5», «Зозулька»
    Шіміквато 5/5 — це напій із різноманітних трав, який створює навколо шамана захисне поле, що не дозволяє іншим духам торкатися душі шамана. Всього 5 порцій.
    Зозулька — музичний духовий інструмент. Має сферичну форму і 6 отворів для пальців. Видає свистоподібний звук. Подобається духам природи, але духи-аристократи ненавидять цей звук.

Соломон, ти отримуєш другу рису «природознавець»
    Природознавець — завдяки навчанню ти знаєш багато що про навколишній світ, добре пізнав закони природи й оволів найголовнішим — «кмітливістю науковця». Ця кмітливість дозволяє тобі посередництом логіки й здорового глузду розуміти природу навколо тебе.
    Рису можна використовувати для дослідження об’єктів природи, для пошуку дивних феноменів, або ж для отримання інформації щодо природи.

Також, ти отримуєш +1 до атрибуту «мізки».

Ти також отримуєш — «Енциклопедія», «кишенькові інструменти».
    Енциклопедія — найбільша в світі збірка даних про світ природи, яка є в Третьому світі. Вона дозволяє знайти майже все, що завгодно, якщо вміти правильно задавати пошук. Завдяки ній, при пошуку інформації про природу буде задіяний подвоєний модифікатор «мізки».
    Кишенькові інструменти — дуже добре вкомплектований набір базових інструментів, які запросто можна заховати. Туди входить викрутка з трьома магнітними насадками, регулювальний гайковий ключ, складні плоскогубці, маленький ніж з пилочкою та капсульний суперклей.

Технологія рольової гри* — одна із основних сучасних технологій навчального процесу. Складова інтерактивного методу навчання. Її основними перевагами є можливість дати практичний досвід без безпосередньої участі на практиці.
Дубовий томат** — розповсюджена культура, яка росте в гірських місцевостях. Цей коренеплід має жахливий крохмальний смак і структуру, але дуже ситний і розповсюджений. Насправді, це гриб, який живиться паразитуванням на корнях дуба. Завдяки низькій кількості сонця, він має буро-червоний колір, за що і був названий томатом.
Отредактировано 03.11.2022 в 15:28
11

Джеймс Шева yarick_ts
02.11.2022 01:07
  =  
Нудно. Нудно-нудно-нудно. Ну-у-у-у-у-удно.

Джеймі не знав, кому спало на думку, що запхати його в табір соціальних наук - то гарна ідея. Тут було до чортиків нудно, приходилося забивати собі баки непотрібними законами, пактами, наказами та іншою безліччю паперової дурні. Та ще й батьки проявили неочікувану твердість і всіма правдами і неправдами вмовили хлопчину тут вчитися. Ба, тут зв'язки, коло знайомств вищого світу, чудові можливості для юнака з простої сім'ї. Тьфу. На думку Джеймі, це всього лише купка пихатих на чванькуватих бовдурів, більшість з яких носить кросівки на липучках, бо не здатні навчитися зав'язувати шнурки. Хлопець розумів, що таке коло спілкування йому не подобається, частенько сумуючи за старими друзями. Як вони там? Чи ще не забули його? Вони бачилися далеко не так часто, як хотілося, але хоч так.

Практика у банку задоволення також не приносила. Ті самі тони нікому непотрібних папірців, які йдуть в сміття через кілька секунд після того, як вилізуть з принтера. А по телевізору тільки й розмов про захист навколишнього середовища. Та хоч і завдання було нудним, все ж користь від нього була - Джеймс дійсно хотів допомогти чоловіку, який постраждав від шахраїв. І добре, що двійко інших практикантів мали таку ж саму думку, як в нього самого.

Джеймі хоч і не мав досвіду у стеженні за людьми, та і детективом був кепським, але завдання виконував старанно. Навіть не ризикнув купити пиріжка у ятці по дорозі, щоб бува не загубити об'єкта. Невеликий зріст та непримітна зовнішність були йому на руку. І от, риба, нарешті, клюнула. Джеймс навіть не сподівався на такий результат. До останнього він думав, що банкір всього лише піде до коханки або ще кудись, куди не личить ходити порядній людині. Але аж так - то було дещо. Хлопець настільки захопився, що навіть і не подумав, що автоспалах на телефоні - то погано.

Блим. І всього лише за одну трьохмільйонну долю секунди все пішло шкереберть. Якраз за цей час світло від спалаху досягло зіниць поліцейських та банкіра. І ще буквально секунда їм знадобилася, щоб зрозуміти що то був не випадковий світлячок на кілька кіловат, а дійсно спалах мобілки, який вхопив не просто компромат, а компроматисько. Компроматище! Королеву компроматів! Ще секунда знадобилася самому Джеймі, щоб зрозуміти, що він потрапив в таку халепу, яка пахне навіть не копняками, а розправою. Миттєвою і жорстокою. Поліцейські, які вже вихопили чи то тазери, чи то пістолети, вже рипнулися назустріч до несподіваного папараці. А той кинувся навтьоки. Проте пробігши з півсотні метрів по промзоні, він зрозумів що тікати тут нема куди. І коли вже паніка мала б захлинути Джеймі, він згадав про цікавий винахід власного виробництва, який не так давно скорструював і довів до робочого стану. То був будильник.

Так-так, будильник, який Джеймі зробив для самого себе. Аж надто тяжко він прокидався зранку і досить часто просто відключав усі будильники ще уві сні. Ба більше, навіть ховаючи будильник на іншому кінці своєї кімнати, він часто у стані напівживого зомбі йшов, жмякав кнопку вимикача і спокійнісінько йшов спати далі, з чистим серцем просипаючи все, що можна і не можна, за що отримав вже стільки доган, скільки жоден порядний учень мати не може. Маючи серйозну розмову з батьками, які, на жаль не могли його будити, бо йшли на роботу досить рано, Джеймі вирішив розібратися з ситуацією раз і назавжди. Кардинально. Якщо будильник стоїть, то вважай, що його нема. А якщо він стояти не буде? Що, якщо він буде не тільки голосно шуміти, а ще й тікати від господаря? Бо тоді прийдеться його ловити, щоб не волав. І вже хоч чи ні, ти прокинешся. Бо лазити під ліжко за ним чи повзати на колінах від шафки до шафки в режимі автопілоту не вийде. Результатом такого мозкового штурму став будильник-втікач розміром з бейсбольний м'яч. Круглий, з двома широкими колесами від розібраної машинки з пультом управління і двигуном звідти ж. Прийшлося трохи попаяти і навіть випросити у тата невелику плату -мікроконтролер і ще й благати навчити, як її правильно запрограмувати. З допомогою батька, який був в захваті від ідеї, вийшла дійсно диявольська машина для вранішніх тортур, бо волала і тікала на сто п'ятнадцять балів із ста.

Ба більше, після кількох успішних тестів Джеймі вирішив її вдосконалити, додавши смішні послання до самого себе. І тепер будильник після кількох гучних сигналів починав волати дурниною щось на кшталт:

"Ха-ха поцілуй мене в дупу! Не доженеш, сонний лузер! Відкрий очі, бо копнешся! Дивись під ноги, куди біжиш! А як вкушу за пальця, будеш на одній нозі стрибати!"

Що стосувалося дурниць, то фантазія Джеймса сягала неосяжних вершин. Хлопець з тиждень придумував нові будилки, а може й більше. І напридумував мало не сотню. Залишилося лише завантажити їх на флешку і поставити десятисекундний таймер між фразами, який переривався скреготінням, дзижчанням, клацанням і іншими звуками, які менше всього хотілося б почути сонній людині.

Так ок, саме це знаряддя середньовічної інквізиції опинилося в руках Джеймі посеред портової промзони. План був простий як довбня. Запустити волаючого всілякі дурнуваті фрази будильника в один бік, а самому чкурнути в інший. Якщо пощастить, то у темряві не розберуться, а навіть якщо це виграє якихось п'ять хвилин, то сам Джеймі буде вже далеко звідси. А вже там шукай-гукай.

Кількома натисками клавіш юний винахідник поставив таймер на п'ять секунд і, обравши найбільш пряму доріжку, випустив будильник на волю, гайнувши у вузький лаз між контейнерами. Металево-пласмасовий механізм зрадів, і як тільки час сплив, радісно чкурнув убік.

— Не спіймаєш, не спіймаєш! Повільне курча, з'їж калача! Бережись, шафка по курсу! Ставай раком, бо не знайдеш!

Словниковий запас і випадковий вибір цитат виявився дуже влучним. Продажні поліціянти повелись, і Джеймі почув вигук одного з них:

— Ач стерво, стібеться. Лови гімнюка. Заходь з того боку!

На щастя, стражі порядку не очікавали такого демаршу і будильник дійсно виграв Джеймсу навіть не п'ять, а шість хвилин. Бо навіть коли він збився з курсу і поїхав назад прямо назустріч перевертням, вони зовсім не відразу зрозуміли, що то таке. І коли хоробрий будильник поліг смертю хоробрих під тяжким черевиком поліцейського, встигнувши наостанок ще раз послати того в дупу, сам Джеймі був вже далеко, на крейсерській швидкості пробігаючи через портовий район вузенькими вуличками. Знайти і догнати його вже було неможливо, адже поліціянти витратили надто багато часу на переслідування привидів.

Прибігши додому, Джеймі ледь відсапав. І вже будучи в ліжку, довго не міг заснути, думаючи, що робити з компроматом. Йти в поліцію він не хотів. Бо що як фото потрапить в руки одному з тих самих копів? Був план краще - ЗМІ, які дуже полюбляли смажені скандали. Джеймі подумав на кілька з тих, що доводилося йому читати під час підготовки до семінарів. "Банківське рев'ю", "Фінансовий тиждень" чи онлайн-видання третього світу "ФінКа". Надати редактору анонімно всю інформацію і хай самі пишуть матеріал. План надійний, як черв'ячна передача.

Так і вирішив зробити. Але наступного ранку знов все проспав, бо диявольський будильник вже був у власному раю, де всі сплять і не хочуть прокидатися. Але компромат довго не лежав і вже через кілька день його взяли у "ФінКо". На диво, з'ясувати особистість анонімного відправника вони не намагалися, а лише задали кілька питань про походження інформації і можливості перевірки фактів. Їх чекав дійсно смажений матеріал, а сам Джеймс надіявся, що його ім'я так і залишиться невідомим у цій справі.
Отредактировано 02.11.2022 в 12:54
12

Кайола KAYOLA
03.11.2022 11:58
  =  
Камінчик був, по суті своїй, уособленням Ієтунака. Ієтунак став духом, який засів у підсвідомості Кайоли. Потенційним союзником, який був напряму зацікавлений у розвитку нової особистості. Після допомоги й спасіння хлопця Камінчик не з'являвся декілька років, допоки не накопичив достатню для цього кількість енергії. Кайола ж спілкувався зі спеціалістами, а, як навчився читати - потроху почитував базову літературу по взаємодіях із духами. Тож, коли Камінчик почав з'являтися знову, хлопець був до цього готовий.

В тілах усіх істот є енергетичні центри, які пов'язані з різними аспектами існування. Так, сердечний четвертий центр - центральний - був пов'язаний з тією реальністю, яку, власне, проживала істота. Третій центр був частково пов'язаний з колективними свідомостями звірів та містив інформацію про ті втілення, які проживала Душа в тілах звірів. Другий центр пов'язаний з матеріальними втіленнями роду істоти - його фізіологічними предками, а також із рослинним світом. А перший центр - із тими першопочатковими матеріалістичними втіленнями в мінеральному світі, в яких Душа вчилася сприймати власне матеріалістичність. Кайола зчитав саме цей, останній - себто, перший - центр своєї сутності, до якої належив і Ієтунак, і він сам. В дуже далекому минулому та багатовимірна душа, віддзеркаленням якої в чотиривимірний всесвіт були і Ієтунак, і Кайола, втілювалась в мінеральному, двовимірному всесвіті. Вона втілилась в грудці каменю, що був частиною скелі, з якою часто взаємодіяли йоги та інші духовні сутності. Можливо, саме тому ця душа і стала на шлях духовного розвитку, самопізнання й дослідження Всесвіту, великого й незбагненного?

Так чи інакше, а "камінчик" поступово переставав бути просто надуманим другом Кайоли. Він ставав партнером і союзником, який постійно продукував чесність і спокій. Видозмінення природи за допомогою рун, трансмутація й алхімічні перетворення - ось що вмів Ієтунак, і саме цими принципами він і ділився за посередництвом "камінчика", який все більше й більше набував людської подоби в уяві Кайоли й ставав схожим на тіло Ієтунака, яке було в нього в попередньому житті. Кайола став називати його "Скелею" через непохитність принципів та твердість позиції, яку той продукував назовнію З одного боку, то не дуже поєднувалось із принципами перетворення природи, з іншої ж - не все було в цьому питанні на стільки однозначним.

"Скеля"


Кайола знав, що його особистий шлях тимчасово розділиться зі шляхами його друзів дитинства, але при цьому він був упевнений в тому, що рано чи пізно вони знову зберуться разом і створять щось неймовірне. Що саме? Він цього не знав, але ішов по своєму шляху. Не сумував через те, що його відправили на курс шаманів-чарівників, а сприймав це як гарну нагоду розширити не тільки свої знання по темі, але й розширити спільноту своїх знайомих та товаришів тими, хто вивчав ментальні езотеричні й магічно-містичні окультні аспекти цього світу. Тут Кайола навчився робити напої, які б допомогали йому змінювати фільтри свідомості щодо сприйняття реальності й використовувати резерви свого організму (Шіміквато був одним із таких напоїв). Тут він освоїв аспекти взаємодії з іншими прошарками реальності, які були базовими саме для цього світу, і про які не знав Ієтунак.

Так, він освоїв базовий звук "Ом", який у поєднанні із середовищем цього світу активізував шостий та сусідні енергетичні центри, що розміщувались в голові та сприяли вивільненню енергії яка б зміщувала вектор сприйняття реальності. Вже в цьому трансовому стані можно було створювати звуки у своїй свідомості, не обов'язково промовляючи їх. Більш того - якщо спочатку ці звуки направляли й орієнтували Свідомість у світі духів, то зараз вони лише супроводжували ті події, наявність яких продукувалась Волею. Кайола часто проводив час у медитаціях: супроводжуючи свій духовний політ звуками "Де" та "Вей", він обирав приємну для себе й для "Скелі" місцину у світі духів, і перебував у ній: іноді - у стані Бхакті, скануючи духів навколо себе й спілкуючись зі Скелею про них, іноді - у стані Дхарми, формуючи тимчасовий зв'язок із якимось духом, необхідний для спілкування й взаємодії. Іноді духи були агресивними на стільки, що Кайола не міг впоратись із втратами енергії ні волею, ні за рахунок Скелі, й тоді в нагоді ставала техніка Вей, яка дозволяла приховати свою присутність, зникнувши з тієї площини, в якій знаходився агресивний дух.

Були й інші техніки, але найскладнішою й найважливішою була Мокші. Вивільнення усього свого потенціалу для того, щоби зробити духа своїм союзником. В гіршому випадку - тимчасовим, в кращому - постійним. Для того ж, щоб не наражати себе на постійну зайву небезпеку, тренування проводилось у матеріальному світі. Вважалось, що якщо ти здатен вплинути своєю волею із використанням цієї техніки на матераільний всесвіт, то й з духами повинен впоратись. Кайолі подобалась ідея продукування своїх чеснот та принципів духові, задля того, щоб він бачив для себе перспективу й вигоду зі взаємодії з людською свідомістю. По суті, це була бартерна домовленість. Кайола ділився накопиченим досвідом взаємодій в матеріальному світі, дух надавав потрібний досвід чи інформацію. Звичайно, були й особливі духи, які потребували емоційної складової, наприклад - веселощів, або ж вперті, з якими можна було взаємодіяти лише на правах сильного, але Кай намагався уникати останніх, а взаємодія з першими могла бути ефективною лише в особливі моменти емоційного піднесення.



Так чи інакше, більше трьох сотень філіжанок із гарячим шоколадом було випито, перш ніж техніка почала давати перші свої результати. Кай намагався передати зліпок свого досвіду медитацій, і це в нього вийшло. Залишки шоколаду на дні горнятка під дією волі пропущеної через техніку Мокші стала ворушитись, формуючись у форму сидячого в позі лотоса тіла. На цій темний масі почали проявлятись світлові плями, що стали формуватись у вигляді рунічних написів, що вкрили усю поверхню цієї темної фігурки з гарячого шоколаду. Деякі ж із них зконцентрувались у місцях знаходження основних енергетичних центрів людини, набувши відповідних спектральних властивостей. Власне, це і був концентрований досвід, точніше - його прояв у матеріальному світі, який і мав стати предметом бартеру під час домовлянь із потенційними дружніми духами...
4. Скеля — при житті, він був частиною священої скелі для великого храму йогів, поки його не відколов удар одного з йогів. Він чесний і спокійний, і його вміння — видозмінювати природу.
13

Соломон Кірхеман Nak Rosh
03.11.2022 15:08
  =  
Кажуть що добре все, що добре закінчується. Не те щоб Соломон був не згоден з такою думкою, він просто радше прихильник течії, у котрій добре те, що не загрожує твоєму життю, майну та й взагалі спокійному життю. Але, як воно часто буває, біду на свою голову накликав гоблін сам. Принаймні в цьому він собі не брехав, що винен хтось інший. Нібито хтось з друзів його підбивав на це все. Чи доля. Чи ще якась невідома срака-пердяка, через яку його світла голівонька ледве не залишилася навіки і підземній каналізації.
Та якщо багато концентруватися на тому, що було раніше, можна проґавити той момент, коли майбутнє стало теперішнім і раптом виявиться, що ти своє майбутнє просрав. В прямому чи в переносному сенсах, в принципі, не так вже й важливо. Мабуть саме тому Соломон не задумувався особливо над минулим. Нема сенсу у рефлексії, якщо вона не приносить практичної користі. Зроблені висновки та здобутий досвід потрібно застосовувати у подальшому житті, а посипати голову попелом, думаючи про те, що сталося нема абсолютно жодного сенсу. Що було те загуло, як кажуть у народі.

Життя триває. Тому Кірхеман не зациклювався на чомусь одному, а продовжував робити те, що у нього виходило найкраще. Вчитися. Якось мама сказала, що руки у Соломона золоті, проте ростуть зі сраки. З цим було важко не погодитися. Тому що мало знати речі, потрібно ще практикуватися у тому, щоб втілювати в життя свої знання. А часу і терпіння на те, щоб син щось робив у Фаріди не було. Вона зазвичай одразу його відсторнювала зі словами «то ся не так робе, йди геть». Соломон особливо не пручався і йшов геть. Благо було що робити.

Вугільна гора була цікавим місцем. Цікавим промислом. Шахти, чомусь, завжди заворожували уяву Кірхемана. Те, як було опановано технології і можливість рити тунелі, добувати корисні копалини, підкоряти підземне царство. І те, як воно відповідало на втручання у свої володіння теж частково захоплювало. Цікавило. І от, нова подорож, нові цікавинки й все опиняється під загрозою через невідому хворобу. Всі бояться, всі евакуюються. Та ніхто не придає уваги дрібницям. Дрібницям, які дуже важливі у таких речах. Як колись, коли навчилися брати з собою пташок у шахту, бо ті швидше реагували на метан. Дрібниця? А рятувало життя цілої залоги! Тут же дрібницею виявилося те, що славнозвісний томат був якийсь не такий. Не схожий він був на той гриб, про який Соломон читав. Щось було не так. Що?

Добре що була енциклопедія. Все що треба було це спочатку знайти інформацію по дубовому томату, з ілюстраціями, а потім по опису того що їдять шахтарі спробувати знайти що ж за невідому хріновину вони споживають, замість звичного їдла.
14

Гаррі Абеді Дюбуа Ksenos
07.11.2022 03:30
  =  
Удари м'яча гулом розносились напівпорожньою залою. Чвертьфінал, Манкі-Кідс проти Саламандр. Проте дитяча ліга була не здатна зібрати повні трибуни. Мине ще кілька років доки на деяких з цих хлопців з команди та на дівчат з підтримки звалиться популярність серед однолітків. Але то настане пізніше.

Гаррі набивав круглого, дивлячись у очі завмерлому напроти противнику. Молодий орк, виставивши вперед руки, був повен рішучості не пропустити пустельника. Гаррі знав що то Дерек, з групи Джеймса. Міцний та напористий, проте нетерплячий. І це має зіграти проти нього. Гарі робить хибний ривок в сторону та на протиході оминає перешкоду, що не встигла змістити центр тяжіння. Нирок під кошик, і табло відліковує перевагу Мавп ще на два очки. Розпалений Дерек зачіпає Гаррі плечем, проте у відповідь отримує лише зверхньою посмішку переможця. Це лише сильніше розлютить орка, та змусить помилятися. Принаймні так синові Абеді підказувала інтуїція.

— Га, Король Гаррі розійшовся. — Вітає хлопця тіммейт, та отримує п'ятюню у відповідь. Гра поновилася.

***

Коли ситуація вийшла за рамки будь-якої з трактовок поняття "здоровий глузд", Гаррі покинув свою застінку. Те, що чоловіка потрібно рятувати, було річчю фундаментальною, і найтяжчий елемент рольової гри, а саме визначення потрібного результату, було опущено. Залишалися лише кроки та методи - а то вже справа техніки. Потрібно було перемкнути увагу, і зробити це вкрай швидко. Одна мить, один крок - і вже говорити вже буде нікому. Потрібно сказати щось цільове, щоб не пройшло мимо адресата. Щось в міру абсурдне, щоб вкрай важко було проігнорувати. Гаррі набрав повітря у легені, та надав обличчю переляканого вигляду. Це виявилось не складно.

— Тату, не роби цього! — Пролунав дзвінкий дитячий голос. Дурість. Нісенітниця. Та чоловік озирнувся.

Все відбувалося стрімко на інтуїтивному рівні. Гаррі Абеді мислив не словами, не символами і навіть не образами. Місце їх зайняли ланцюжки з подразниками та їх очікуваними ефектами, аж до реакцій. Поза будь-якими теоріями, сугубо практика. Час, коли дії повинні йти в унісон з думками. А потім особистий психолог вже допоможе розібрати цей клубок.

Та все ж половину справи було зроблено. Увага була наша. Тепер чоловікові треба дати можливість самовідчути себе хорошим і правильним. Дати йому можливість сублімувати свою лють через зверхню жалість чи гордівливу відповідальність щодо дурної дитини. Як для себе, так і назле дружині. Варто лише створити з себе підходящий образ, та трішки підштовхнути чоловіка у вірному напрямку. Як би це не звучало відносно людини на підвіконні тризначного поверху. Тож Гаррі долучився альтернативної правди, яка була зараз потрібна:

— Вибачте. Ви нагадали мого тата...
Отредактировано 25.11.2022 в 01:50
15

DungeonMaster GreenSkinedBro
08.11.2022 00:10
  =  
    Джеймс Шева

    Новини в той день розлетілися по всьому полісу, і навіть за межі витекли, ставши головною здобиччю малих журналістських контор. Журналісти в цей час були найяснішим втіленням свого часу, а ти дав їм подію, яку любили всі — причини сумніватися у владі. На справді, це не сильно вплинуло на твою практичну роботу, і суд над власниками банку залишився за кулісами основного поля зору преси, та суд був виграний, і ти розумів, що приклав до цього руку — привід для гордості і для переконань друзів, що саме так це і було.
    Капітан поліції показно вибачився перед містом, заарештував поганців й наобіцяв всього, що аж в найскептичніших з’явилась довіра до славетної поліції Аверісу. Діти, в цьому випадку, мали хороший захист — чистота і наївність, а також надавання переваги мультикам і фільмам, ані ж новинам, та навіть так, в середині друзів тебе називали «нічним охоронцем Аверісу».
    На жаль, це не сильно вплинуло на твоє подальше навчання. Цілий день ти зубрив документи, потім зустрічався з друзями в гаражі свого дому й після цього крутив гайки своїм приладам зі збірного конструктору, деталей електроніки і речей, які б ще своє відпрацювали, якби твої руки не дотягнулись до них. Мама мала горе з тобою, але тато гордився. І саме тато запропонував тобі одразу після закінчення навчання спробувати себе в лагоджені двигунів магомобілів* та іншого транспорту. Ти погодився, все одно до закінчення навчання залишалось меньше півтора року. З очікуванням кращого майбутнього, цей час пролетів миттєво для тебе.
    Ти став вищим. Плечі ширшими і передпліччя міцнішими. Голос, врешті-решт, втратив набридливу дзвінкість. Вуха загострилися ще сильніше , а думки впорядкувалися в більш-менш міцний фундамент світосприйняття. Ти все ще не знав, чого хочеш в цілому, але батьки завжди допомагали тобі, і справлявся ти непогано. Ти влаштувався до одного гнома Сейкофа Баракузи, він тримав невеличку майстерню на околиці бідного району. Завдяки тому, що арендував приміщення на окружній дорозі — мав попит. Тим більше, що в бідних районах часто траплялись форс-мажори й інші неприємні поломки. Ти почав вчитися у нього механіці. З рання до вечора в мастилі, в мішкуватому одязі, пропахнутому болотним тютном**, в дірявою кепкою й перемотаними пальцями крутив величезні гайки — туди і назад. В якийсь момент бува подумав, що нічому це тебе не вчить, допоки Сейкоф не напився, і приказав тобі самому обслужити кралю клієнта. Краля була тією ще тендітною вишенкою: яскраво-червоний глянцевий корпус, в середині обшитий по стилю Ad-natura*** з кремовою лусковатою шкірою повсюди, і кріслами, оббитими грубими лаптями хутра гірських мавпо-баранів****; кермо як в літаку, панель управління з функцією голосових команд. Вітрові турбіни***** золотистого сяйва. В тендітному тілі Croco 200SW Queen було єдине слабке місце — серце, тобто двигун. В магічних двигунах пульсували прутні із царського скла****** під дією високочастотних вібрацій. Вони створювали електричну дугу, яка безперервно живила функції автомобіля. Двигун кралі мав занадто багато прутнів, і при низькому споживанні енергії накопичувалась лишня, яка поступово пошкоджувала навколишні кріплення й автомобіль в цілому. Королева була створена для швидкісної їзди, або ж творці продумали стратегію продажу автомобілів досконало. Роботи було безліч, і ти признав чесно, що зміг би справитись лише з базовим ремонтом, бо не розбирався в калібровці електричної дуги. Тому, автомобіль залишився в майстерні, власник зняв готель неподалік, а ти вирішив повивчати красуню якомога ближче, поки не проснеться пиятик Сейкоф і не порадить тобі щось цінного, бо ж в автомобілях не було гномів головатіших, аніж він.
    Все б добре, якби ти не забув де знаходився. Околиця бідного району — місце зосередження всіх нещасть міста. Красуню давно помітили на дорозі, і прослідкували її аж до майстерні Сейкофа. Ти тоді направляв з лінійкою турбіни трішки вверх, як вчив старий Баракуза, щоб зберігти автомобіль трішки довше, як до майстерні хтось проник. Двоє підлітків із місцевої банди здивувались, побачивши тебе не менше тебе. Не сама приємна ситуація. Ти помітив їх обличчя, а значить — поліція точно знайде їх. Здається, вони вирішили зробити все можливе, щоб прочистити тобі пам’ять. На щастя, ти навчився захищати себе і друзів, і коли вони підійшли, ти...

***

    Гаррі Абеді Дюбуа

    Твої слова вразили чоловіка. Це були змішані відчуття. Можливо, він не очікував побачити дитину; можливо, зіграв якийсь із глибинних родинних інстинктів, а можливо все і відразу. Скоріше за все так і було. Секунди вистачило, щоб вселити в нього сумнів. Та от на тій висоті, де він знаходився — сумнів це не найкращий стан. Нога послизнулася і чоловік залився криком. Ось де виявилось його приховане, але дуже щире бажання жити. Психологиня схопила його за руку, та якби ти не встиг, перестрибнувши через софу, схопити його за іншу — репутація цієї конторки була б знищена. Твої тренування в баскетболі пригодились навіть тут.
    Чоловіком виявився Ріберан Антетокоумпо — відомий у вузьких кругах тренер невеличкої команди з айроболу*******, він виявився дуже вдячним тобі. Аж занадто, навіть для твого проникливого до всього душевного розуму. Від вступу в команду ти відмовився —все ж, в айроболі не так сильно цінувалась атлетичність, як командна гра, та і твоя шкільна команда з баскетболу тебе повністю влаштовувала. Та Ріберан допоміг тобі із цим, прийшовши декілька раз до вас на гру, а потім, в захваті, профінансувавши команду, що дозволило вам вперше за всю історію молодіжної ліги вийти і трійко лідерів по цілому місту — велике досягнення... й велика відповідальність
    Ти не міг весь час приділяти баскетболу й визнав це занадто пізно. Турніри з’являлися в самий незручний момент і ти не справлявся з величезним тиском, як і більшість із команди. З нападаючого тебе зробили розігруючим-захисником, в цій ролі ти видався дуже непоганим гравцем для очей скаутів. Твої вміння аналізувати й контролювати поле в максимальній ширині, твої тактичні навички й майстерне вміння провокувати супротивників на помилки зробили тобі гарне ім’я й небезпечну репутацію.
    Якось, після перемоги над командою Багряних сонць, коли, за дві секунди матчу, у відриві від противників у два очки ти вчасно сфолив по гравцю ворожої команди, який вже показав себе найжахливішим кидачем в світі, він з друзями перестрів тебе по дорозі додому, коли ти розійшовся зі своїми. В темному провулку, з темними намірами. Четверо проти одного — навіть твій аналітичний мозок підказував, що шанси невеликі й переконати ворога не вдастся, як і не вдастся втекти. Тому, залишалось одне...


***

    Кайола

    Майстер сказав, що є декілька типів магічної аури, яка тісно пов’язана зі схильністю особистості до творчого процесу. Коли, опісля безлічі спроб, ти все ж навчився контрольовано використовувати власну ауру, й коли рештки шоколаду почали рухатись на дні горнята, це визначило і твій тип. Ти був маніпулятором. Маніпулятори не люблять прямо втручатись в творчий процес, вони підштовхують до творчості інших, що дуже уподібнювало тебе і Гаррі, якби, звісно ж, ти не був маніпулятором в магії і не мав схильність до маніпулювання матерією в тому числі. Це дозволило майстру скласти тобі індивідуальний план тренувань своєї «Мокші», яка базувалась на вивчанні схильності духів і підкоренні їх посередництвом використання кнута й пряника.
    Зі своїми першими духами, окрім, звісно ж Скелі, який вже став твоїм духом-хранителем, ти познайомився дуже скоро. Це були духи ораторів, воїнів, лісових духів, й ба навіть звичайних фермерів. Кожен із них — особистість. Складноструктурна особистість, яка ніколи не горіла бажанням допомагати комусь за просто так. Ти ж давав їм те, що вони хотіли — то зачаровував піснею тих, хто любив пісень, то приносив мармурові кульки для любителів блискучих цяцьок. Духи часто відмовляли, подекуди погрожували й навіть переслідували, але коли ти оволодів всіма техніками, то зміг з легкістю протистояти більшості із них, і все частіше ти призивав їх у свій світ, де спостерігав за справжніми чудесами. Духи були здатні розвіювати пари, очищати поверхні й навіть ламати речі. Звісно, майстер тебе знайомив лише з безпечними духами, але він не міг контролювати тебе у трансі, тому ти піддавався спокусі й затримувався у Світі Духів трішки довше за інших, заходив все далі в глибини цього світу й зустрічався з все більше впливовішими духами. Так, ти отримав свого Великого ворога й Великого друга — це була цікава історія.
    Врешті-решт, уже перед закінченням навчання ти довів до майстерності свої вміння й вивчив нові. «Айма» — дозволяла тобі переносити речі із світу речей до світу духів; «Бодхі» — дозволяла тобі миттєво покидати світ духів й повертатись до світу речей; «Темпо» — дозволяла тобі подовжувати перебування духів в світі речей, або ж твоє у світі духів й навіть надзвичайно складну техніку — «Вон», що дозволила тобі вивільняти частину своєї життєвої енергії, щоб з величезною силою відштовхувати духів від себе. І це було далеко не все. При своєму випуску ти розумів, що дізнався лише маленьку частину свого таланту. Світ Духів був відомий тобі так мало, що ти навіть не був впевнений, що можеш щось стверджувати про нього, і це надихало.
    Але, разом з надзвичайно привабливим Світом Духів був ще Світ Речей — наповнений суєтою, владою матерії і неправдивої інформації. Світ сірий і так, що викликав лише сум. Але саме він був місцем твого проживання. Після закінчення школи тебе взяли в детективне агентство, прикріпили до дивака, який розбирався зі «справами Х, що пов’язані з паранормальним» й ти понурився в практичне використання своїх вмінь для служби полісу.
    Робота була цікавою. Духи часто ставали в центрі бурхливих подій міста-держави. Шалені духи, які втратили контроль через перенасичення ізів й які захоплювали тіла хворих або слабких шаманів не рідко влаштовували самі справжні побоїща — але з ними справлялись швидко, цікавіше було зустрічатися зі справжніми злими геніями, які використовували не менш геніальних духів для своїх злодіянь. Ти згадав, як зі начальником знову заліз в каналізацію, щоб дослідити місце раптового спопеління бездомного гобліна. Начальник послав тебе за цибулевим пончиком і кавою, і коли ти йшов до виходу — освітлення раптово зникло, а драбина, яка повинна була знаходитись в десяти метрах за найближчим від місця подій поворотом кудись щезла. Ти хотів був повернутись, та втрапив в геть інші відділення каналізації. І перш ніж ти увійшов у транс, щось вийшло до тебе. Це був чоловік. Лезо ножа блиснуло в його руці, кривавою рукою він поправив окуляри й почав повільно підходити. Він шкутильгав на ліву ногу, але це не заважало йому абсолютно не боятися дитину. Судячи по дивному гиготінню, який він видавав — якийсь дух захопив його тіло, та було занадто пізно, щоб вирішувати справи так, як ти звик. І тазер був лише у твого начальника. Все йшло до небезпечної битви, тому ти згадав здобуті тренування і...

***

    Соломон

    Безліч грибів має свої отруйні аналоги. Ці міміки на диво точно повторювали їстівних одновидців, та уважний погляд дозволяв розрізнити найменші деталі. Так і дубовий томат насправді виявився псевдотоматним паразитом, наповненим дуже неприємним токсином, який буквально пропалював внутрішні органи з середини довгими роками. Та до нього була дуже проста протиотрута — для тебе проста, звісно. Ти зібрав три порції корня монахів, боровичних листків шість штук, багряного іловику, трішки хвої і з три кілограма серцевини листків алоє (тут тобі допомогли інші шахтери), а потім на основі воску й попелу зробив мазь, яка допомагала регулювати температуру тіла при прийманні дуже гарячої ванни. Гаряча ванна знищувала токсини. Так що, коли все вдалося, про тебе по всій Вугільній горі говорили як про «гобліна, який заставив шахтарів вперше помитись». Навіть в школі це оцінили й ти отримав доступ майже до всієї інформації, про яку тільки міг мріяти.
    Поглиблені практичні знання природи рослин, себто — травництво вважались архаїчною наукою, бо суперечили сучасній медицині та алхімії, проте ти знав, що в травництві є свої величезні плюси, якими не слід нехтувати, особливо тим, хто знаходився на значній відстані від великих полісних лікарень — а саме доступність матеріалів, велика різноманітність і довготривалисть позитивного, хоч і не дуже інтенсивного ефекту травницьких препаратів.
    Пізніше, завдяки тобі, рідний брат твоєї мами відкрив свою чайну, а ти, після закінчення школи, почав варити «гоблінські чаї», приваблюючи багатіїв, гінців за автентичністю, які готові були платити втричі більше за чашечку настою із печерного моху і мучнистого тіла гігантського гриба. Заробляв ти завдяки цьому надзвичайно добре, в якийсь момент навіть оплатив друзям поход на бої автоматону, коли вони відмовились проникнути туди в контейнерах з інвентарем.
    Та твоє надмірне поглиблення в знання мало й свої мінуси. Не раз ти зустрічався з тими, хто в своєму примітивному мисленні вважав, що більший за розмірами повинен знущатися над меншими. А гобліни, так вже вийшло, були невисокими й не дуже атлетичними. Не раз тобі припадало по різним причинам, а іноді, ти був певен — без причин взагалі. В якийсь момент це тобі набридло настільки, що ти з відчаю погодився на пропозицію дивного шостого брата свого хресного, який тримав свою школу бойових мистецтв. Та не пожалів про це, бо ж ці бойові мистецтва виявились дуже ефективними. І коли, опісля декількох місяців тренувань, тебе перестріли двійко ельфів за чайною дяді, ти...
Магомобіль* — найбазовіший транспорт на сьогодні. Це рухомий корпус, який використовує силу стихій для руху. Розрізняють колісний і безколісний наземний транспорт.
Болотний тютюн** — розповсюджений вид тютюну, який росте у всі сезони на болотних полях рурашських таборів. Міцний, сильно віддає в голову, але має дуже жахливий запах.
Ad-natura*** — стиль мистецтва, який змішує примітивну дикість тваринного стилю з сучасним представленням про розкіш. Для нього характерне використання яскравої шкіри, кісток, хутра й черепів, разом з оздобленням дорогими металами або мінералами.
Мавпа-баран**** — розповсюджений вид всеїдних тварин, які проживають на засніжених верхівках західних Акулячих гір. Це дикі тварини, які не рідко псують життя пастухам, відлякуючи або ж навіть викрадаючи худобу.
Вітрова турбіна***** — елемент магомобілю — труба, яка пропускає стихію повітря через себе, створюючи реактивний ефект, який і штовхає транспорт вперед.
Царське скло****** — один із найцінніших кристалів, який має надзвичайно міцну структуру. Використовується в зачарованні.
Айробол******* — один із найпопулярніших видів спорту. Ціль гри — забити в спеціальні кільця ворога якомога більше м’ячів з різними отворами, кидки яких дозволяють ним дуже різко змінювати траєкторію. Матч грається в чотири команди, в кожній по три гравці: відбиваючий, перехопник і дипломат, суть якого — заключати з ворогами тимчасові договори, для складання планів атаки інших суперників. Це дуже затяжна гра, яка відбувається на полі, що складається із вертикальних колон різних розмірів, по яким і переміщуються гравці. Ця гра в першу чергу стратегічно-тактична й потребує саме ці вміння. Пебо вважається лідерами з айроболу.

Джеймс
Ти отримуєш вміння — механік
    Механік — найзагальніші знання природи матерії, а також вміння використовувати ці знання для роботи з тілами і їх взаємодії.
    Вміння можна використовувати для розгадування механічних схем, управління механічними системами й створенням механічних (й магомеханічних) предметів.

Ти також отримуєш 1 механізм на вибір:
1. Керамічний шпигун — маленька куля, в якій використовуються репульсори й складні схеми, що дозволяють їй літати над землею й передавати зображення на смартфон.
2. Містер Фогстер — маленька кулька, в яку можна скласти капсули з газом, який вона буде розпилювати після активації на смартфоні в потрібному місці.
3. Механічна лампа Паульсі — розумна лампа з світлом, яке можна регулювати по кольору, яскравості та розсіяності. Має репульсори й чіпи слідкування, що дозволяє лампі літати за смартфоном власника.
4. Магнетична рукавичка — рукавичка з безліччю магнітних контактів, які можна активувати, для створення направленого магнітного полям. Це дозволяє притягувати предмети, або відштовхувати їх, і не тільки це.
5. Розумна викрутка — маленька викрутка з навершям із магнетичного порошку і складним механізмом управління цим навершям. Викрутка може адаптуватися під форми того, що потрібно викрутити.

Ти також отримуєш — мізки +1. НР+1

Гаррі
Ти отримуєш рису — атлетичність

    Атлетичність — фізична витривалість і спритність, а також хороший контроль над власним тілом. Ти такий.
    Рису можна використовувати для підіймання тяжких речей, довгого утримання м’язів в напрузі, для ефективного прокладання шляху руху через перешкоди і т.д.

Ти також отримуєш — айроборд
    Айроборд — транспортний засіб у вигляді металевої дошки з отворами, через які проходять магічні потоки повітря, які підіймають дошку на невелику відстань над землею. Можна використовувати для переміщення по поверхні й для різноманітних трюків.

Ти також отримуєш — м’язи +1. НР+1

Кайола
Ти отримуєш рису — Мокші: маніпулятор
    Мокші: маніпулятор — тип аури, суть якої — безпосередня видозміна матерії. Для шамана це вміння робить особливо ефективним фізичне причаровування духів, наприклад, посередництвом музичних інструментів. Також, риса дозволяє підкорювати й отримувати допомогу від духів.
    Рису можна використовувати для взаємодії з духами, для переміщення духів в світ речей, для переміщення речей в світ духів і тому подібне.

Ти також отримуєш: Великого друга і Великого ворога, їх слід вибрати із запропонованих.

1. Фауст Болдуїн — хоробрий лицар. Аристократ. Він може захищати від ефектів залякування, й інших пси-здібностей ціною тимчасової сліпоти шамана.
2. Фольф Баланос — відчайдушний хворий. Прокажений. Він може вселитись в союзника, щоб дати йому короткочасне збільшення фізичних вмінь, ціною втрати 1НР.
3. Хартагал — дух Безодні. Демон. Він може на короткий час матеріалізуватись в світі речей і нападатиме на всіх, кого бачитиме, в тому числі і союзників.
4. Лілі Квіточка — дзвінка Фея. Демон. Вона може вселитися в істоту на вибір і керувати нею на користь шамана. Потребує дару у вигляді «трояндового настою».
5. Таріель Торімшмиз — кмітлива Мислительниця. Дух Природи. Вона може допомогти знайти відповідь на загадку або розумову проблему, але з ризиком отримати одноразового негативного вміння.

Ти також отримуєш — Тіло +1. НР+1

Соломон

Ти отримуєш вміння — травництво

    Травництво — це древнє ремесло, суть якого в використанні живих частин рослин для комбінації корисних ефектів. Травництво дозволяє створювати препарати з невеликою інтенесивністю ефекту, але великою тривалістю.
    Вміння можна використовувати для створення препаратів, аналізу рослин, аналізу препаратів, тощо.

Також, ти отримуєш — інструменти травника
    Інструменти травника — набір із посуди, мірної тари, вакуумних склянок, ступки й всього іншого, що можна використовувати для роботи з частинами рослин.

Також, ти отримуєш — Мізки +1. НР+1
Отредактировано 08.11.2022 в 01:36
16

Джеймс Шева yarick_ts
08.11.2022 22:31
  =  
Джеймс більше не хотів навчатися юридичному ділу, адже як виявилося, його справжньою пристрастю була механіка. Допомагати людям також було приємно, але залізяччя манило сильніше. Ті дитячі мрії про космічні кораблі, що летять в міжгалактичні експедиції, виявилися зовсім не мріями, а досить-таки непоганою життєвою ціллю. Правда, розбиратися у нутрощах електроніки було важко, а ще важче зрозуміти, як влаштовані магомобілі.

Але навіть не надто знаючись у всіх нюансах тисяч деталей, Джеймс досить тонко відчував механічну красу. Ця лялька під назвою Croco 200SW Queen була ідеальна. Не в салоні, ні - якраз там Джеймі вважав, що власника видає несмак. Ідеальною вона була зсередини. Та поки Сейкоф не протверезіє, нема можливості ставати за великий ремонт, тому Джеймі вбивав час, роблячи маленькі, але корисні лагодження. То там тросик підтягнув, то тумблер, який почав хитатися, закріпив. На оголений двигун тільки задивлювався. Нема чого без знання діла туди лізти, бо за кілька хвилин можна такого наробити, що хату прийдеться продавати. Нема дурних. А те, що авто коштувало мабуть більше за дім, де жив Джеймі, хлопець навіть не сумнівався.

Було вже досить пізно, але Джеймі ще досі був зайнятий черговою дрібною роботою, як почув що ворота майстерні скрипнули. Невже майстер протверезів і прийшов подивитися, чи не розібрав хлоп тачку на болтики? Але ні. То була пара бічів, які шукали, що б вкрасти, щоб вистачило на бухнути. І топовий спорткар був найкращим вибором для них. Вони навіть не думали, що за нього їх по шматочкам розберуть і з'їдять. У них горіли труби, їм було все одно.

Один з них почав говорити писклявим голосом:

— Опа-опа, шо такоє. Ля яка форнєта. Йоба скілька бабла за неї получим.

Тут показався Джеймс з монтачкою. Дрин для монтування коліс був універсальним інструментом. Ним можна було і болт затягнути, і черепушку проломити. Гопарі зразу ж побачили Джеймса, і той самий говірливий набичився і бовкнув:

— А ти шо за пасажир? Здрисни звідси нах, бо порішаю, суку!

В руках гопаря блиснуло лезо складаного ножа. Джеймсу стало лячно, бо такий дійсно порішає. Для представника соціального дна своє життя варте копійку, а чуже - ще менше. Проте хлопчина не рипнувся. Щось тримало. Навіть не страх, а відраза. Бо як тільки подумав, що за кермо тої ляльки сядуть два пропитих гопаря і будуть гасати нею по вулицях, поки не розіб'ють десь вщент, то аж зразу серце защеміло. І хай машина не його, але ж вона - це справжнє мистецтво...

Проте додумати думку не дали. Мовчазний біч двинувся в сторону Джеймса. Ножа в нього наче не було, але в руках той затискав чи то свинчатку, чи то просто запальничку. Джеймі сахнувся і вжарив монтачкою. Удар прийшовся ідеально в щелепу супротивника. Почувся дзвінкий хрускіт і нападник як мішок картоплі повалився на землю. З його рота вистрибнули кілька роздроблених шматочків зубів, потекла тонка цівочка крові. Він був у глибокому нокауті.

— У, сука! Нна!

А це вже гавкнув гопарь з ножем, побачивши, що його кореш трохи приунив і ліг поспати. Лезо блиснуло при світлі ламп, Джеймі інстиктивно закрився рукою і відчув гострий біль в передпліччі. Там був довгий поріз, який відразу став добре кровоточити.

— Ну шо сука, ссиш?

Від такого успіху гопарь осмілів і почав понтуватися, перекидуючи ніж з однієї руки в іншу. Джеймі крок за кроком відступав назад, до верстака. А потім одним махом згріб жменю металевих друзок і кинув їх в лице нападнику, який аж ніяк не чекав такої підстави. Гопарь прикрив обличчя рукою, щоб сміття не потрапило в очі, а Джеймс якраз махнув монтачкою вдруге, та й втяв по руці, що тримала ножа. Гопарь ойкнув, впустив зброю та й заточився, притиснувши поранену руку до тіла. Зробив кілька кроків назад. Впевненості у діях враз стало значно менше, але він все ще не міг повірити, що якийсь сопляк безвусий дав їм двом такого добрячого прочухана, що другий ще й може не висатати. З рота гопяра вирвалося:

— Ходи, оглядуйся, сука. Пизда тобі.

Джеймс рикнув і рванувся вперед, розмахуючи монтачкою. Такої наруги гопарь не витримав, по-дівчачому високо заверещав і кинувся навтьоки. Джеймс побіг за ним, але далеко гнатися не став. Зробивши кілька кроків за воротами майстерні, хлоп зупинився. Поранена рука нагадала про себе гострим болем, та й гопарь міг вийти з нокауту в будь-яку хвилину. Тому хлопчина не чекав. Відразу подзвонив копам та розказав про спробу пограбування, сгягнув руки побитому нападнику за спиною кількома міцними пластиковими стяжками, а потім сів бинтувати руку, бо стікати кров'ю не входило до його планів. І аж тільки в цей момент його почало тіпати. Несподівано, йому дійшло, що його і справді могли порізати і лишити помирати на підлозі майстерні. І коли через сім хвилин приїхали поліцейські, перед їхніми очима постав переляканий хлопчина, який незнамо як дав відсіч двом не надто сильним, але від цього не менш небезпечним нападникам.

Як виявилося надалі, рана хлопця була широка, але важливі судини та сухожилля залишилися неушкодженими. Лікарі зашили поріз гарно, і згодом лише тонкий шрам нагадував про нього. Нападники виявилися сиділими урками, один з яких тільки нещодавно звільнився з тюрми, тому його відбитки пальців за хвилину знайшли в базі, а вже за кілька день затримали й самого гопаря, коли він спробував звернутися в лікарню з розпухшою як бочка зламаною рукою.

Але справжня комедія трапилася потім, коли мама дізналася подробиці. А особливо те, що даврф-майстер просто нажерся в дим і покинув майстерню з дорогущою машиною на підлітка. Неочікувано, пані Шева увімкнула режим фурії та видерла Сейкофу мало не півбороди. Той вже не знав, куди діватися, але стійко витримав стусани, бо й сам відчував відповідальність на те, що трапилося. Нарешті, мама взяла в того обіцянку більше не пити і навчити, нарешті, сина нормально працювати з механікою, щоб не розбирав вдома прилади. Так і почалося справжнє навчання, яке дійсно подобалося хлопцеві.
Отредактировано 08.11.2022 в 23:05
17

DungeonMaster GreenSkinedBro
09.11.2022 00:31
  =  
    Джеймс Шева

    В бою головне не думати багато — думки сповільнюють рухи, і емоціям піддаватися теж не варто — такі роблять помилки. В бійці слід довіритись інстинкту: тому звіриному, древньому, якого всі так не люблять, але який є у кожного. Інстинкт палає безжально, від нього печуть м’язи і дим віддає в голову, від чого п’яніють думок, залишаються лише відчуття. В тій бійці ти діяв саме так — шалено, але в той самий момент стримано; бездумно, але ефективно. І твоя надзвичайна кмітливість на диво вдало по’єдналась зі затверділими від тяжкої роботи м’язами, коли, беручи до рук все, що попало — ти використовував це найефективнішим чином. І це непросто, бо ж для більшості здається, що предмет в руках або слід кидати, або з розмаху бити ним, ти ж мислив креативніше.
    До тебе в майстерню якось прийшов брат тих злочинців з двома посіпаками. Сейкоф до того часу вже найняв м’язистого орка-помічника, який давав би велику перевагу, якби ворог не використовував «забий-джека»* — себто палку з величезним навершям із вулканізованої гуми переплавлених шин. Удар зносив з землі, а от крові ніякої не було, бо гума настільки чудовий матеріал. Але ти, вже з рідною монтачкою вчинив розумно, й загнутим кінцем спритно викрутив зброю ворога із його рук, а в руках Даруби «забий-джек» виглядав набагато природніше. І удари його остаточно відбили бажання у місцевих «вуличних щурів» приближуватися до майстерні.
    Даруба, власне, й допоміг тобі з тренуванням тіла. Він ходив до майстра в школу вуличного ребрана** й порадив тобі. Тяжкі тренування зробили тебе ще кращим.
    А потім ти подорослішав і зрозумів, що твоя робота приносить не так вже й багато прибутку. Жити за рахунок батьків у 18 років теж було трішки соромно, та й Сейкоф зі всією чесністю після тумаків твоєї мами признавав, що для його майстерні ти був занадто вправним. Він став для тебе наче рідним шестидесятисеми річним бородатим братом і навіть поговорював в тютюнному угарі, що хотів би передати майстерню, бо ж сам не мав вже ні сил, ні бажання займатися тачками, а з жінкою хотів би переїхати десь на Смарагдові острови й клювати ягідки зі свого саду. Та кожен раз він передумував, чи ж навіть повністю забував про це й знову показував, що магомобілі — це його пристрасть, але всі його слова наче накопичились в тобі настільки якісним чином, що сама удача прислала в майстерню ту саму кралю, що й декілька років тоді.
    Власник згадав тебе тільки опісля того, як ти знову відрегулював вітрові турбіни й тоді якось почалась розмова: він жалівся тобі на своє непристойно багате життя, ти жалівся йому на своє — непристойно середнє по статку, і коли прийшов Сейкоф, щоб похвалити тебе ще більше, той незнайомець запропонував тобі нову роботу. Він був співвласником компанії по рурашським авіаперегонам — «Слідопит». Це був дуже небезпечний, а тому популярний спорт. Швидкісні літаки зі свистом вирляли попід кам’янистими зводами Рурашу, між хмарочосами й над безкрайніми грибними парками***, здобуваючи нові рекорди. Через цей спорт проходили величезні гроші. Й тебе запросили стати механіком команди цього дядечка — «Зорельотів». Здається, дядечко запропонував тобі це лише для того, щоб повихвалятись своїм бізнесом, та ти цього хотів, і навіть Сейкоф мріяв про крайе майбутнє для тебе, тому так і сталось: із звичайного механіка ти став механіком швидкісних літаків. А швидкі літаки — це на сьогодні остання ланка, яка відділяла світ від того, що за небесами — від космосу. Бо ж космольотів ніхто ще не винайшов, зате з кабіни пілота зорі здавалися ще привабливішими, щоб мрія заграла новими фарбами.
    Таким ти й став. Поїхав в інше місто-державу задля кращого майбутнього, почав заробляти величезні гроші й до свого здивування зрозумів, що часу в тебе стало занадто багато. Окрім тебе було ще дванадцять механіків, перегони проводились не часто, зате зарплата приходила вчасно і ти зрозумів, що хочеш витратити її на те, щоб заповнити свій вільний час хоча б чимось цікавим. Ось чому ти...
«Забий-Джек»* — популярний вид зброї серед вуличних банд: дерев’яна палиця, до кінця якої наліплений велика гумова куля із переплавлених покришок, а опісля вулканізована.
Вуличний ребран** — бойове мистецтво Аверісу. Стиль, який також називається просто вуличним боєм — включає найбільш ефективні техніки рук для нанесення швидкісних ударів.
Грибний парк*** — грибні парки Рурашу були штучно засаджені величезним різноманіттям грибів, на залишках лісу, щоб забеспечувати потреби міста в продовольстві й медичних інгредієнтах. Ця функція актуальна до цих пір, хоча зараз ці парки вважаються заповідною зоною й місцем проживання безлічі рідкісних тварин.

Джеймс
Твоє наступне вміння — володіння імпровізованою зброєю
    Володіння імпровізованою зброєю — можливо й не наука, але справжнє мистецтво — вміння ефективно використовувати сильні сторони всього, що попадається під руку.
    Вміння можна використовувати для того, щоб ефективно користуватися предметами, не створеними як зброя. Їх ефективність буде не такою великою як у справжньої зброї, але головний плюс — це величезна доступність і різноманітність у використанні вміння.

Також, ти отримуєш — Двигунновий ключ
    Двигунновий ключ — це величезний розвідний ключ з трубчатими «губами» для регулювання й розкладання двигунів магомобілів і іншого двигунного транспорту. Тяжкий кусок металу, хто б подумав, що його можна використовувати в бійках?

Ти також отримуєш: м’язи +1. НР+1

Тепер ти можеш вільно вибрати вміння або рису для свого персонажа. Добав назву в коментарі до наступного поста, також вільно вибери 1 предмет, атрибут для збільшення на 1 і +1НР.
18

Кайола KAYOLA
11.11.2022 13:28
  =  
Пізніше Кайола буде писати в своїх спогадах про ці часи і схильності своєї особистості, згідно з якими й проявились властивості його аури, визначивши по факту її тип, наступне:

"Наш майстер казав не соромитись своєї аури, особливо коли в неї такий тип. Так, ми бачили: майстер дав нам хороший пристрій [для впиливу на світ духів - прим.ред.]. Він збільшувався, коли ми смикали [кінцівками під час танців - прим.ред.]. Іноді ми смикали ними так сильно, що рвалася шкіра. Наш майстер казав нам іще декілька речей: наприклад, як не порвати шкіру, використовуючи чужий рот [ідеться про співи на заміну танку - прим.ред.] замість своїх рук. Він показував нам, як це робиться, із великим задоволенням..."

Кайола став маніпулятором. Він дізнався багато нових додаткових технік містичного контролю своїх дій у світі Духів та в матеріальній площині під наглядом майстра, який навчив його багатьом іншим методам на індивідуальних заняттях. Кайола навчився схиляти духів і підкорювати їх: когось - привабивши тим, що умів, комусь - пригрозивши, налякавши чи продавивши. Але другий метод був рідкістю для хлопця.

Духи могли впливати на реальність безпосередньо, й це було те, що подобалось Кайолі, але він вже зараз задумувався над тим, як він може розширити свій арсенал магічних навичок. На додачу до духів, основним союзником та помічником був Скеля, хлопець жадав продукувати цей вплив самостійно. І йому вдалося вийти на потрібний шлях, але то сталося трохи згодом. Наразі ж він відточував свою майстерність, поступово відмовляючись від технік.

Усі нові техніки, на кшталт Айми, Бодхі, Темпо, Вон, тощо, а також і старі техніки, поступово інтегрувалися в його сутність, і вже наврядчи можна було говорити про те, що він використовує ту чи іншу техніку - він став усвідомлювати себе у світі духів, жити там. Постійне використання технік стало його звичкою й режимом життя, й хлопець перестав на них зважати. Як дитина, як використовує навичку "зробити крок вперед", концентрується на процесі, не вміючи того, а дорослий не концентрується на процесі свого переміщення ногами узагалі, так і Кайола поступово виходив на такий рівень взаємодії зі Світом Духів.

Соціальні зв'язки зі свідомостями, які плавали у середовищі поза межами простору-часу, і в які умів занурюватися своєю свідомістю Кай, ставали дедалі міцнішими. Так, у хлопця з'явився дух, симбіотичний зв'язок із яким був вигідний обом. Це був Хартагал - дух Безодні. Цей демон частенько допомагав Каю в скрутних ситуаціях, в яких хлопцю могло стати непереливки. В таких ситуаціях Кай, як правило, опинявся наодинці, й тому міг не турбуватись про гіпотетичних друзів, якому це створіння могло нашкодити.

Крім темного й жахливого Хартагала, з яким у Кая були гарні відносини до хлопця причепився й інший дух Фольф Баланос. Цей прокажений хворий з'явився раніше за Хартагала, й, можливо, саме його наявність і привела Кайолу до дружби з демоном Безодні. Він часто намагався знущатися з Кая, й час від часу підсилював тих, хто представляв фізичну небезпеку для молодого шамана.

Наразі ж, Кайола вже був дорослим молодим мужчиною, який працював у бюро розслідувань й замався питаннями незаспокоєних духів, які могли стати для суспільства проблемою. Цікавився артефактологією та рунічною магією, яка була тісно пов'язана з артефактами, які створювались в тому числі з допомогою Рун. Та й Скеля трохи підказував що та як у цій сфері, бо ж, як виявилось, був знавцем Рун та Квадології.

Одного разу доля занесла Кайолу в каналізацію. Згадуючи цей момент, Кай писав у своїх спогадах про те, що саме події в каналізації були доленосними для нього, й що після цього - другого - випадку прояву своєї особистості, молодий шаман зробив її об'єктом свого власного дослідження. Це рішення призвело до плідних результатів у подальшому, але зараз мова не про це. А мова - про те, що Кайола зустрів у каналізації ворога. То був чоловік із кинджалом у руці, яка була закривавлена. Подивившись на його рану, Кай впізнав характерну ознаку ворожого йому духа - Фольфа Баланоса. Він зрозумів, що цей відчайдушний хворий заволодів тілом чи то безхатька каналізаційного, чи то убивці чи маніяка якого. Так чи інакше, із цим треба було щось робити.

Звичайно, можна було зробити так, як то робилося зазвичай в подібних ситуаціях, а саме - прикликати Хартагала й дати йому можливість розібратись. Але спогади про те, як він уперше зіштовхнувсь зі Світом Духів і своїм минулим втіленням, яке зараз сприймалося як Скеля, мало не на цьому ж самому місті, підштовхнуло хлопця зробити дещо інше. За декілька секунд Кайола змінив сприйняття, й тепер бачив світ інакше. Обитель Духів ніби наклалася поверху матеріяльного світу, й Кай чітко побачив супротивника.

"ВАН!!!"

Молодий детектив-шаман застосував техніку, яка відштовхнула ворожого духа від нього. Він очікував, що дух вилетить із тіла випадкового агресивного незнайомця, але ні: той виявився прив'язаний до тіла чимось додатковим. І Кай побачив, чим саме. То був амулет на шиї кинжальщика, який тільки зараз, після часткової невдачі, привернув увагу шамана. Цей артефакт дозволив духу утриматися в тілі, і це було невдачею. Чому ж вона була частковою? Ні, то не тому, що частковим називають те, інформаційний негативний вплив чого бажають пом'якшити, на кшталт часткової мобілізаці, часткового відступу, чи, можливо, часткової смерті. Люди, що не були чесними, назвали б те, що відбулося, успіхом. Вони б сказали, що все пройшло по плану, й вони на те і розраховували. Але не Кай.

То була невдача, бо дух утримався в тілі навіженого завдяки артефакту. Невдача була частковою, оскільки ефект від техніки "Ван" усе ж був. Тіло ворога відкинулось подалі від Кайоли, разом із духом, до якого було прив'язано, отримавши трохи пошкоджень. Буквально декілька років тому Кайола б, скориставшись ситуацією, побіг би в сторону виходу. Але не зараз. Він не тільки жадав тримати марку детектива у своєму власному самосприйнятті. В нього був якийсь не бачений до того бойовий запал. Скеля, таємниця природи якого скоро буде розкрито, ніби огортав тіло Кайоли. Вони діяли у єдиному емоційному пориві.

"ІЄТУНАК!"

Це слово промайнуло в свідомості Кайоли. Протягом наступного місяця хлопить поступово, завдяки снам і подорожам у світі Духів, усвідомить, що його Душа, як і душа усіх інших - це багатовимірний об'єкт, матеріальне тіло - це проекція цього об'єкту, кожна із безлічі можливих проекцій цього об'єкту - це інкарнації Душі, які сприймаються чотиривимірною свідомістю як реінкарнації - себто, втілення, які існують послідовно у просторі-часі, що насправді є результатом обмеженої здатності світосприйняття лише в чотирьох вимірах. Він усвідомить, що Скеля не просто дух-помічник і дух-союзник Кая, що Скеля - це інша інкарнація його власної душі, яка існує у підсвідомості, і ім'я цій сутності Ієтунак.

Ієтунак був майстром рунічного мистецтва, мав досвід, який розкрився в часи його інкарнації. Цей шаман, який жив на котрійсь із планет мультивсесвіту невідомо коли, провів більшу частину свого життя живучи наодинці з природою й зачаровуючи мінерали й камені, рунічними закляттями надаючи їм щось на кшталт штучно створеної свідомості, або ж програмуючи їх на продукування якоїсь властивості. Але пам'ять про це повернеться Кайолі трохи згодом, коли місток між свідомістю й підсвідомістю добудується остаточно, простимулювавши процес створення подібного містка з надсвідомістю. Зараз же Ієтунак проспівав декілька основних звуків, протанцював декілька пассів тілом, та накреслив декілька символів перед собою, сформувавши одну із альфа-рун, яка тимчасово заблокувала дію амулету.

А далі... Далі вже справа була за Кайолою. Повторивши "ВАН!" іще раз, хлопець вибив ворожохо духа з тіла каналізаційної кримінальної особи, а оскільки намагання утриматись в тілі, заволодіння тілом, вибивання з тіла, й інші жорсткі взаємодії структур матеріальної й духовної реальності, енергетично виснажують усіх учасників цих взаємодій, Фольф Баланос зник після того, як Кай викинув його з тіла незнайомця. Тепер цей прокажений буде знов накопичувати енергію. Що ж до грабіжника з кинджалом, то той почав благати Кайолу про помилування. Власне, він його й отримав. В обмін на амулет.

Грабіжник пішов своєю дорогою, Кайола ж залишився наодинці зі своїми сподіваннями щодо того, що ситуація в каналізації допоможе цьому грабіжнику вийти на праведний шлях законості й порядку. Що ж до амулета, який отримав молодий детектив-шаман... Вже після усвідомлення Ієтунака в якості частини своєї особистості, й інтегрування одне в одного, декілька місяців потому, Кайола міг розповісти про цей артефакт трішечки більше ніж "нічого". Як мінімум, він знав його властивості - підживлювати енергетичні зв'язки, й не тільки між людиною і духом. Будь-які. Себто, його можна було застосовувати як підсилення кохання між двома людьми, підсилення довіри між діловими партнерами, або ж, навпаки - підсилення ненависті свекрухи до невістки, й навпаки. Але для подібних налаштувань необхідними були розуміння принципів квадології або рунічної магії, якими Кай не володів. Поки що не володів, і це "поки що" було ключовим, бо ж у майбутньому з нього мало вийти дещо путнє. Що ж до історії амулету... Завдячуючи специфіці своєї роботи, Кай Ола дізнався, що амулет цей колись належав сім'ї, майно якої було продано за борги. Не представляючи із себе матеріальної цінності, й будучи неактивованийм на той час, він пішов з аукціонного молотку до якоїсь пересічної людини, яка потім була пограбована і вбита. Що означало, що повертати цей камінчик на ланцюжку було просто нікому, себто, Кай міг залишити його в себе. Так чи інакше, камінчик в результаті став необхідною складовою, яка дозволила Кайолі навчитись новим магічним навичкам і все ж розібратись із налаштуваннями амулету. От тільки питання, що саме він використав - знання рун чи знання квадології....
Великий Ворог - Фольф Баланос — відчайдушний хворий. Прокажений. Він може вселитись в союзника, щоб дати йому короткочасне збільшення фізичних вмінь, ціною втрати 1НР.
Великий Друг - Хартагал — дух Безодні. Демон. Він може на короткий час матеріалізуватись в світі речей і нападатиме на всіх, кого бачитиме, в тому числі і союзників.
19

Гаррі Абеді Дюбуа Ksenos
25.11.2022 02:29
  =  
Маша-торо - більш традиційний, ніж спортивний, проте все ж осучаснений вид боротьби, що здавна був невід'ємною складовою ритуального життя пустельного народу. Зазвичай походив на боротьбу двох оголених по пояс чоловіків у колі, з дуже щільною стартовою позицією - мало не в обіймах.

Маша-торо мав багато варіацій - від племені до племені. Так, наприклад, на відміну від більшості, серед припустельників було не прийнято приносити програвшего в жертву, а межі ритуального кола були безпечними. Саме на нього, з легкої руки Абеді та підтримки Вільяма, потрапив Гаррі ще у дитинстві. І саме через нього у молодого Дюбуа почалися проблеми з баскетболом - поєднувати два фізично вибагливі напрямки було занадто навіть для молодого припустельника. Тому, коли Гаррі визнав що починає просідати на обох напрямках - довелося робити вибір.
Насправді, легкий вибір - Гаррі вже мав певну залежність від соціуму, а Маша-торо сильно програвав баскетболу у популярності, та, відповідно, соціальній віддачі. А ще в ньому мяча не було! Проте певні навички від боротьби все ж відклалися, чекаючи свого часу.

***

Тож, Фред "Нуль-нуль" виявився більш злопамятним, ніж Гарі очікував. Ще й, гад, друзів покликав.

Силою волі Гаррі заблокував всі думки на кшталт "Мені пизда", сфокусувавши всю увагу на спробі знайти вихід с цієї халепи. Тікати було нікуди. Переконувати що все, що відбувалося на спортивному майданчику, має залишатися на спортивному майданчику - марно. Залишилося лише спробувати повернути хід ситуації у найбільш сприятливі обставини. Тому Гаррі почав провокувати. Насмішки линули на хлопців, що вони зібралися купою бо поодинці кожен з них - боягуз. І є лише один спосіб довести протилежне. Тотальне домінування у чисельності під таким кутом працювало проти месників, і Фред все ж визвався "в соло надрати мавп'ячий зад".

Піймавши момент, коли Нуль-Нуль ринувся вперед з кулаком, Гаррі піднирнув, як у грі, та повалив противника на землю. Трійко вимушених глядачів спершу обмежилася лише підначуванням, з детальним поясненням куди бити та що відірвати. Проте хтось не витримав та вирішив допомогти товаришу більш дієво. Перший удар підступної ноги прийшовся синові Абеді по ребрах. Не дуже сильний, проте приємного мало. Тож з його ініціативи вони з Нуль-Нулем покотилися другий, і останній, випадково влучив вже у Фреда. Більше спроб не послідувало.

Тим часом Гаррі і Фред робили кожен своє. Нуль-нуль завзято намагався віднайти спосіб щоб вмазати кривднику, проте надто тісний контакт та невдала позиція, близька до партеру, робили його потуги марними. Гаррі ж намагався піймати одну з кінцівок противника, щоб заломити її.

Хлопці обидва займалися спортом, проте у Гарі це сім'я впало на більш добрий грунт. Гени пустельного народу, що дісталися від біологічного батька, нікуди не ділися, і були вирішальною перевагою. Тому невдовзі син Абеді таки перехопив ліву руку Фреда, та зафіксувавши за згині власною, натиснув. Невдоволене мичання Нуль-Нуля прозвітувало що прийом пройшов.

Проте це була лише половина справи. Коли трійка вболівальників зрозуміє що їх товариш у програшній ситуації, їх підтримка знову перестане бути лише моральною. І цього разу напевне. Ситуація була непроста, і щоб зберегти власне обличчя необхідно було попіклуватися про те щоб і противник зберіг своє.

— Якщо я здамся, ми розійдемося? — І Гаррі на мить трохи сильніше натиснув, завдаючи болю.

Фред ще раз ціпнувся, потім затих, переварюючи почуте, і згодом промичав:

— Ммм.. Так.

— Здаюся. — Голосно заявив Дюбуа-молодший, та, відпустивши противника, відкотився в сторону й сів. Підійматися він не квапився - це треба було зробити одночасно, чи навіть на мить пізніше від "переможця", відповідно до його статусу. Подібна вимушена гнучкість була неприємною, проте не виходила за рамки розумного. Варто було поступитися малим, щоб потім відплатити сповна: бо "Король Гаррі" - то вже не пусті слова. Хоч його відповідь і не буде фізичною розправою, та опецькам ще доведеться усвідомити всю дурість свого вчинку.

Фред невпевнено піднявся.

— Сподіваюся ти все зрозумів, — Потроху до голос поверталася впевненість, а з ними й погрозливі нотки. — Бо наступного разу я не буду з тобою церемонитися.... мавпо.

Під мовчання припустельника, який передбачливо поступився ще й правом на останнє слово, зграя розбишак пішла геть, залишивши того на самоті з переконанням що потрібно мати при собі щось для самозахисту. Окрім, власне мозку. Бо він, нажаль, попри всю свою чудовість, не є панацеєю.
Отредактировано 25.11.2022 в 02:43
20

Добавить сообщение

Для добавления сообщения Вы должны участвовать в этой игре.