Чарівниці на заміну | ходы игроков | 1. Іноді так буває

 
DungeonMaster Joeren
05.05.2023 03:44
  =  
Сергій

Так іноді буває, що начебто здорові або такі, що вважали себе здоровими, люди раптово помирають. Сергій ніколи не думав, що це станеться саме так, у власній квартирі і в спокійній обстанові, за читанням якоїсь не дуже цікавої книжки. Він лише відійшов на кухню зробити собі напій і пару бутерів попоїсти і, нарізаючи хліб, відчув, як закололо серце, як воно заболіло, наче хтось без жалю його стиснув сталевими пальцями. Мить агонії, на щестя, була недовгою - наступної секунди Сергій вже відчував, що падає на підлогу, але удару від падіння не сталося, замість того він продовжив кудись падати, наче скрізь підлогу, потім летіти, але його свідомість вже не тямила, що відбувається...
Він летів у далеку далечинь. Можливо, до світла в кінці тунелю. Можливо, не було ані тунелю, ані світла. Потім він кудись таки дістався, з кимось розмовляв. Йому щось пропонували, і Сергій погодився, тому що пропозиція була цікава. Що це було і що його зацікавило, це він вже не пригадував. Але коли згоди зі співрозмовником було досягнуто, він знову кудись летів, довгенько, навіть встиг знудитися. І от нарешті він тут... Але де це тут?

Паула

Так іноді буває, що начебто здорові люди потрапляють у лікарню. Достатньо лише зірватися зі стіни стародавнього храму і добряче вдаритися головою о каміння. І добре, якщо поруч будуть інші люди, які нададуть тобі першу допомогу і довезуть до лікарні. Але цього, виявляється, замало, щоби вижити після такого невдалого приземлення головою. Паула не відчувала часу, знаходячись у стані комі в лікарні, куди її доволі швидко доставили колеги по експедиції. Але відчула ту мить, коли вона, здається... померла?
Саме тоді її кудись потягнуло, понесло надалі від тіла, занурило у непроглядну темряву без ознак світла в кінці. Ця велика археологічна подорож тривала лише хвилину, а може, сторіччя. Часу не було, простору теж. Було лише відчуття, що Паула з кимось розмовляє, про щось сперечається, але згодом погоджується з тим, що їй запропонував співрозмовник. І коли згоди було досягнуто, вона знову кудись полетіла. У довгий-довгий політ, який однієї миті завершився...

Юкі

Так іноді буває, що начебто здорові люди помирають зовсім юними, ще не досягнувши офіційного повноліття. Особливо якщо ти гинеш за таємничих обставин на не менш таємничому завданні, так і не виконавши наказ керівництва. Такі люди, мабуть що, знають, що довго не проживуть, і заздалегідь готові гідно зустріти свою смерть. Але тільки не Юкі. Вона була не готова. Вона не виконала наказ! Це її зона відповідальності, і Юкі аж ніяк не могла з цим змиритися. Ні! Ні! Вона повинна закінчити цю справу!
Але... Юкі вже не пам'ятала, що саме мала зробити. Вона відчувала, що кудись летить у цілковитій темряві, і знала, що не виконала важливий наказ, але що ж їй наказували? На жаль, відповісти на це їй не зміг або не схотів невідомий співрозмовник, який з нею заговорив, коли політ дівчини скінчився. Він (вона? воно?) сказав, що не може її повернути, але в неї є можливість виправитись у новому житті, не менш важливому, ніж її попереднє. Саме тому Юкі погодилась? Чи тому, що її душа на підсвідомому рівні була якось пов'язана з тією, чиє місце Юкі повинна була зайняти? Адже її теж звали Чізуру, і її прізвище було Юкі. Проте Юкі ще не знала, що так все співпало, коли надала свою згоду. І от після ще одного тривалого польоту вона повільно приходила до тями...

Всі

Так іноді буває, що начебто здорові люди помирають і перероджуються в новому житті і в новому тілі. Дуже часто це тіло новонародженого маля, і тоді ти проживаєш інше життя з нуля, але інколи ти потрапляєш в більш-менш доросле тіло, котре вже встигло пожити деякийсь час, набути соціальних зв’язків та таке інше, а головне - нажити собі проблем, які тепер стануть твоїми, бо дісталися тобі в спадок від попередника. Що робити, ісекай такий ісекай.

- ...деться вчити всьому з самого початку? - лунав десь поблизу незадоволений дівочий голос.
- Я в котрий раз скажу, що ви самі в цьому винні, - відповів йому також незадоволений чоловічий голос, дуже приємний, з бархатним відтінком. - Я попереджав, що цей оні засильний для вас і без допомоги інших загонів ви не впораєтесь. Але ти була занадто самовпевнена. Досі ви мали справи здебільшого зі слабкими потворами. Варто було перемогти кілька бісів, і ви вирішили, що ви вже надкруті і поміч вам не потрібна. От і маєте те, що маєте.
- Годі вже мені нотації читати! - застогнала дівчина, і в її голосі почулися сльози. - Думаєш, я не розумію, що накоїла? І помилку мою вже не виправити...
- На щастя, ми її виправили, - спокійно відказав її співрозмовник. - Не завжди щастить підписати контракт одразу з трьома помер...
- Як ти можеш таке казати?! - вигукнув новий, третій голос, теж дівочий і дуже засмучений, він аж тремтів від люті. - Наші подруги померли, а тебе лише якийсь смердючий контракт хвилює?! Погань ти бездушна!
- Невірно, - байдуже відповіли їй, - душа в мене є, але...
- Стули пельку, ти, наволоч волохата! - крикнула друга дівчина, і її голос зірвався на ридання.
- Тихіше, - промовила перша дівчина, - здається, вони прокинулись.

Всі троє відчули, що лежать на чомусь м’якому. У кожного й кожної дуже боліла голова, але свідомість поверталась, разом зі спогадами про своє минуле життя і... про те, що відбувалося після смерті. Хоча спогади ці були дуже вже туманними.
Доки перероджені лише приходили до тями, вони чули частину розмови, що відбувалася в цій кімнаті чи приміщенні, але нарешті вони знайшли в собі сили відкрити очі, підняти важку голову і озирнутися. Щоб зрозуміти, що власна смерть, бесіда з кимось у темряві і якась згода їм не примарилися і не приснилися... скоріше за все. Тому що на кожному... кожній з них була звичайна дівоча шкільна форма біло-брунатного кольору, і якщо Паула з Юкі ще могли вирішити, що їх хтось і нащось перевдягнув та натягнув їм на голови перуки, то Сергій аж ніяк не міг переплутати своє колишнє тіло з тим, що він мав тепер... хоча довге руде волосся, що спадало йому на лице, теж могло бути перукою.
Вони троє лежали на сусідніх койках у просторому світлому приміщенні, з відчиненими вікнами, крізь які в кімнату проникав легкий вітерець. Судячи зі всього, це була амбулаторія в якомусь медичному закладі. Тут було кілька ліжок, і ще одне з них було зайнято двома дівчатами в тій самій шкільній формі. Вони не приховували сльоз, але якщо одна з них, з незвичайним фіолетовим волоссям, стримувала себе, хоча на її щоці й була сльозинка, то інша, чорноволоса, мала червоне від сльоз обличчя і заплакані очі, а її плечі тремтіли від подальших ридань, котрі вона намагалася припинити. Обидві дівчини були приблизно одного віку і обидві дивилися на трьох «новеньких». Нікого більше в приміщенні не було, крім чорної кішки або кота, що сидів на підлозі біля ніг власниці фіолетового волосся та фіалкових очей.
- Тільки не кричіть, все гаразд, - не дивлячись на власні сльози, фіолетова намагалася попередити реакцію потраплянців і підбадьорити їх. - Ми вам все пояснимо, коли ви отямитесь. Може, ви і самі щось пригадуєте?
На диво для Сергія и Паули, вони розуміли японську мову, на якій говорила дівчина. Юкі ж, яка і в минулому житті була японкою, нічого дивного в цьому не помітила.

Перша дівчина

Друга дівчина

Чорний кіт

Ви виглядаєте цілком здоровими і неушкодженими, лише дуже болить голова і присутня втома. За різких рухів голова заболить ще більше і може запаморочитись, але повільно рухаєтесь без проблем.
Ви зараз не в образі, на вас шкільна форма (як у Акарі, дивіться зображення в її зовнішності). Очі в Юкі Чізуру у цьому вигляді звичайні, а не як метелики. Взагалі виглядаєте як звичайні (ну гаразд, анімешні) японські школярки. Віолетта може здаватися трохи старшою за інших, Чізуру має вигляд лолі, але з 2-м розміром грудей - на вигляд молодша за інших.

Так, вводний пост вийшов довгим, але відповідати багато не обов'язково. Далі майстерпости будуть невеличкими.
Отредактировано 28.05.2023 в 06:03
1

Хасеґава Віолетта KayOla
05.05.2023 10:45
  =  
Пола відкрила очі, почувши жіночі голоси, які щось обговорювали. Мова була незнайомою, але вона, як спеціаліст із різних мов, упізнала в ній японську. Та, на диво для себе, десь на середині розмови вона поступово стала розуміти, про що мова. Це було дивно, адже вона ніколи не вчила цієї мови (хіба що дивилась японське кіно в оригіналі із субтитрами).

Дівчина повільно підвелася. Трохи повертіла головою, задля розуміння того, де ж вона, усе ж таки, знаходиться. Огледіла своє тіло, яке виглядало не так, як зазвичай, після цього спробувала згадати, що ж таки відбулося між моментом, коли вона впала і вдарилася головою, до моменту пробудження.

- Киць-киць-киць.... - покликала кішечку Паула. Голос її звучав теж незвично: більш молодим та більш... По-японськи, чи що? Дівчина поки що не ризикувала експериментувати й щось казати японською, й тому "кицькання" - це було максимум. А, може, й ні.

- Where are me? And who is I? - запитала вона своєю, рідною, канадською.
Інгліш у мене фіговий, тому скоріж за все фраза побудована невірно. Оглядається, намагається приманити кицьку.
2

Ендо Акарі Джакка
05.05.2023 14:17
  =  
- That's some... weird kind of the afterlife, - відізвався Сергій, запнувшись посеред фрази від звуків власного голосу. - Ох, хай йому грець... А ще тепер я знаю японську. Ну, хоч не кун-фу...

В голові відчутно паморочилося, але чоловік повільно, прикладаючи зусилля, зумів сісти на ліжку, роздивляючись незнайомі обличчя дівчат навколо. Фіолетове волосся, японська мова, потвори, біси і оні, яких треба перемагати, загиблі подруги... Цей світ що, створений за канонами аніме? Не те, щоб він дивився так багато "тайтлів", але бувало, та й в інтернетах нерідко згадувалися подібні. Але головне - це контракт. Він згадував, як домовлявся про щось... із кимось... Але домовлявся, це точно, і лише після цього продовжив свою фантасмагоричну подорож - як виходить, у нове життя? Рідню жаль, сумувати будуть... А ще тепер у нього дівоче тіло, і від цього відчувається якась дивна віддаленість від ситуації - наче він хоч і тут, у цій лікарні чи медкабінеті, але водночас все це відбувається не з ним, а з кимось іншим. З його... персонажем? Якби ще не ця втома і не головний біль...

- Я пам'ятаю контракт, - нарешті відповів він дівчині з фіолетовим волоссям, потираючи скроні і водночас намагаючись хоч приблизно зрозуміти, скільки оригінальним тутешнім "персонажам" років. - Але не пам'ятаю, про що він.
3

Юкі Чізуру Cryostasis
05.05.2023 18:31
  =  
Не впоралась... Два слова, що своїм відлунням витіснили усі інші думки з голови Юкі і супроводжували її крізь вихор незрозумілих метаморфоз, видінь і глюків. Певно, таки впустила момент, як прилетів дротик з чимось отруйним.

- Yurusarenai (Непробачно). - власний голос видався дівчині якимось чужим, наче вона спостерігала за собою зі сторони і хтось інший вимовив слово її вустами.

Коли вдалось нарешті відкрити очі, Юкі обережно огледілась, наскільки це дозволяв зробити кут огляду без поворотів головою. Приміщення медичного призначення. День. Сонячно. Жодних опадів. Легенький вітерець. Щонайменше 7, а то і 8 годин у відключці. 4 особи поруч. Розгледіти вдалось не усіх... Судячи з їх розмов і повної відсутності будь-якої зброї - жодної небезпеки не несуть. На перший погляд. Базової обережності все одно ніхто не відміняв.

- Киць-киць-киць... - лагідний дівочий голос збоку підкликав... Кота? Його присутності Юкі не відчувала досі. Невже один з наслідків отруєння?

Швидко склавшись у сидяче положення, Юкі одразу помітила невідповідність зусиль і підсумкових рухів, що були результатом цих зусиль. Змістившись убік, дівчина спритно, як їй здавалось, спробувала встати, проте ноги не зустріли очікуваного супротиву підлоги (через різницю у рості з минулим тілом) і горе-ассасин завалилась на підлогу. Перед самим приземленням інстинктивно спробувала пом'якшити падіння перекидом, проте і з цим облажалась, розпластавшись на спині. Широко відкриті очі розглядали стелю, не виказуючи ніяких емоцій. Жоден нерв на обличчі дівчини не поворухнувся. Лиш тонкі губи видали мінімально необхідний набір рухів, щоб випустити з горла звуки того самого незнаймого дівочого голосу, який вже лунав раніше з її вуст:

- Як звідси вийти? - хто зна, говорила Юкі зараз про приміщення, чи про клітку, в якій опинилась її душа.
Лежить, не втямлючи що й до чого, чекає будь-якої відповіді хоч від когось.
4

DungeonMaster Joeren
08.05.2023 06:25
  =  
Паула

Спробувавши пригадати хоч щось до моменту пробудження, Паула чітко усвідомила, що померла - мабуть, від наслідків падіння, - але її душа не відійшла туди... куди відходять душі після смерті. Вона не знала, куди саме мала піти її душа, можливо, у нове життя в тілі новонародженої дитини із забуттям всього, що було в попередньому житті. Хтось, якась невідома сила, перехопила її душу і запропонувала контракт. Паула пригадала, що сперечалася через те, що не хотіла прийняти свою смерть, умовляла співрозмовника повернути її до минулого життя, але той був невблаганний. Натомість він розповів щось цікаве про свою пропозицію і про цей контракт... Що саме, Паула не пам'ятала, але вона тут не випадково, вона має якусь ціль.
А ще вона згадала, як її звуть у новому житті. Хасеґава Віолетта. Вона походить з сім'ї айнів, народилася в Європі і жила там деякийсь час, доки з її батьками не стався нещасний випадок, що змусив її разом з братом Джекі переїхати до Японії в родину їхнього дядечка. На жаль, це все, що пам’ятала Паула... чи тепер Віолетта?
Хоча ні... ще вона, тобто Віолетта, була відьмою... але що це означає, Паула не знала.

Всі

Ті, хто оглядав приміщення, в якому вони прокинулись, міг помітити на стінах кілька плакатів та табличок медичного призначення: на одному плакаті було велике зображення жінки в повний зріст в анатомічному розрізі з назвами кожного органу, на іншому - інструкція з надання першої медичної допомоги. Більш прискіпливий погляд зрозумів би, що це все ж таки не лікарня, а медкабінет у навчальному закладі, точніше, його амбулаторне приміщення. Та й зовні, із-за відчинених вікон, долітали час від часу дівочі голоси та уривки фраз на японській.

Кішка - хоча ні, це таки був кіт - підвелася на лапи і підійшла до ліжка, на якому зараз сиділа Паула. Потім легко застрибнула на койку і потерлася головою о руку дівчини. Школярка з фіолетовим волоссям трохи здивовано подивилась на це, але нічого з цього приводу не сказала.
Їй та її чорнявій подрузі на вигляд було років 15-17, точніше важко сказати. От Паула виглядала щонайменше на 17, а Юкі - максимум на 15, хоча це не точно. Сергій же у новому тілі, мабуть, був ровесницею тих двох.

На подив, англійська-канадська далась Паулі важко, наче вона більше не була для неї рідною, наче Паула на ній давно не розмовляла і трохи підзабула. Здається, вона навіть в дієсловах заплуталась від несподіванки. Хоча, може, це їй лише здалося.
А от англійська Сергія була набагато кращою - мабуть тому, що для нього вона і раніше не була рідною, тож він не очікував, що знає її якось особливо. Несподіваним для нього був хіба що власний голос, тепер дівочий і досить жвавий, як для «небіжчиці».
- Про контракт ми розповімо, - фіолетова нахмурилась, огледівши «новеньких», що повільно приходили до тями. - Та спочатку оговтайтесь. Якщо хтось із вас ще не зрозумів, ви померли і переродилися в чужому тілі. Тепер це тіло і це життя - ваші. І так, ви японки. Хоч одна з вас була японкою в минулому житті? - без особливих сподівань поцікавилася дівчина.

Тут Юкі спробувала підвестися на ноги, та вийшло це дуже незграбно, і вона несподівано для всіх опинилася на підлозі. Фіолетова та її подруга підскочили і, коли Юкі заговорила, вже схилилися над нею, тривожно роздивляючись.
- Гей, ти в порядку? - схвильовано запитала фіолетова, торкнувшись плеча Юкі. - Навіщо так стрибати? Ти ще заслабка. Давай допоможу підвестися.
Вона взялася за руку Юкі, а друга дівчина була поруч і готова була її підтримати, якщо та знову не встоїть на ногах.
5

Ендо Акарі Джакка
09.05.2023 06:50
  =  
Білявка з сусіднього ліжка спробувала ривком підвестися, але лише гепнулася на підлогу, дівчата-аборигени негайно відволіклися від своїх переживань і кинулися їй допомагати... Що ж, ясно - поки що сидимо, нікуди не поспішаємо і чекаємо, доки у голові не перестане паморочитися. А доти - намагаємося зрозуміти, де, що і як, і раз тутешні начебто знають, що саме тут сталося, має сенс прислухатися до них, відповідати на запитання і задавати свої. Логічно? Логічно.

- Я не був, - спробував заперечливо хитнути головою Сергій, але одразу ж відчув, наскільки невдалою була ідея. - Ох... Тепер - японка, кажете? А нас не заберуть одразу у божевільню як осіб, що не пам'ятають ані рідні, ані побуту країни, у якій живуть? Хоча... мову ми вивчили... і на диво добре, маю сказати... Може, і з цим щось можливо зробити?

Головний біль не поспішав вщухати, і чоловік - точніше, вже дівчина - скривившись, потер скроні. Серйозно, може, той, хто вселив у тіла загиблих подруг цих дівчат нові душі, і вирішив якусь свою "проблему", але у них одразу ж виник з десяток нових! Він же навіть своє нове ім'я не знає!

Хвилинку. А чи точно не знає?
6

Хасеґава Віолетта KayOla
09.05.2023 08:30
  =  
Канадська англійська звучала трохи кострубато, й розуміння причини цієї кострубатості прийшло до Віолетти приблизно одночасно із розумінням того, що із нею сталось. Обмацавши себе, Віо зрозуміла, що вона - жінка. Спогади про відьму - нагадали їй про ті містичні експерименти, з якими вона бавилася в підлітковому віці, коли ще була підлітком. А от умови контракту варто було згадати, для розуміння того куди йти й до чого прагнути тут.

- Вийти? Підозрюю, що через двері. - відповіла Віолетта, тепер вже японською, яка з її вуст звучала більш природно. Скоріш за все, тіло не знало англійської, й тому незвична для рота вимова трохи спотворила її чистоту, й це не було дивно. Паула не забула рідну мову, й це було головне.

- Що ж. Рада, що наш стан ні для кого не є секретом, і що ви розповісте нам про контракт. - продовжила дівчина. - Я вивчала культуру Айнів, і в Японії була декілька разів, але - ні, власне, "японкою", я не була.

Судячи з усього, ці двоє дівчан, що почувалися досить упевнено, не знали про них нічого, а тому Пола вирішила видавати інформацію про себе порційно, і не все підряд. Можливо їй, навіть, доведеться збрехати, хто зна? Розім'явши м'язи, дівчина підвелася й сіла на ліжку. Вставати на ноги вона не поспішала: натомість, оглянула кімнату в пошуках дзеркала, або ж - у разі, якщо його тут не було - санвузла, в якому воно точно мало б бути.
7

Юкі Чізуру Cryostasis
09.05.2023 19:07
  =  
Померли? Переродилися в іншому тілі? Що за нісенітницю вони несуть? Хоча про контракт Юкі дійсно щось пригадувала, проте дуже нечітко. Тепер, коли їй допомогли підвестися і всадили назад до ліжка, в голові трохи прояснилося. Приміщення в якому вони знаходились дуже нагадувало мед. кабінет у штабі організації, на яку працювала Юкі. Враховуючи, що основою загону були діти шкільного віку - нічого дивного.

Швидко проаналізувавши власний стан, дівчина вирішила, що зараз не зможе чинити опір у разі прямої конфронтації і прийняла рішення підіграти незнайомкам. Мінімальною задачею Юкі поставила для себе виживання. Як максимум - отримати інформацію про це місце, про свій поточний стан і про статус завдання...

- Я в нормі. Дякую. - тихенько промовила Юкі у відповідь на надану допомогу, стараючись звикнути до нового голосу.

Дівчина проігнорувала підказку ще одної "пацієнтки" про місцезнаходження виходу. Інструктори зі штабу назвали б цей прийом "іронією", проте Юкі рішуче не розуміла, з якою ціллю він був використаний, тому не придумала гідної відповіді. Натомість, вона вирішила звернутись до дівчини з фіолетовим волоссям, яка щойно допомогла їй повернутись до ліжка:

- Я не розумію. Як ви можете знати про зміст видінь, що я бачила внаслідок отруєння? - інформація про смерть і переродження була відсунута мозком на другий план як неправдоподібна, - Будь-ласка, назвіть свої імена, до якої організації ви належите і що вам від нас потрібно?

Умовно Чізуру все ж вдалося втямити, що брюнетка і дівчина з червоним волоссям були у схожому із нею положенні і також нічого не розуміли. Хоча, те наскільки друга швидко повірила у фарс із переродженням та почала будувати різноманітні теорії навколо цього наводили на думки, що можливо вона є однією із них (кого них?) і спеціально втирається в довіру через наївність і необізнанність. Так вона здаватиметься своєю і приспить пильність інших заручників... В теорії. Втім, довіри у Юкі тут поки що не викликав взагалі ніхто. А особливо цей кіт, що з'явився наче нізвідки і почав ластитись до брюнетки.

Отредактировано 09.05.2023 в 19:08
8

DungeonMaster Joeren
11.05.2023 01:41
  =  
На жаль, Сергій анічогісінько нового не пригадав. Пам’ятав лише про контракт і якогось співрозмовника у небутті - і все.

Дзеркала в амбулаторії не було, а двері були лише одні, біля ліжка, на якому прокинувся Сергій. Якщо тут і був санвузол, то десь за цими дверима. Кіт тим часом, втративши цікавість до дівчини, що його покликала, але не виявила до нього уваги, сів на її койці і став вилизуватись.

- Води? - дівчина з фіолетовим волоссям, коли запевнилась, що Юкі більше не збирається валитися на підлогу, кивнула своїй чорноволосій подрузі на двері. - Камікава, принеси, будь ласкава.
- Добре, - чорнява, яку назвали Камікава, ледь не бігом кинулась виконувати прохання товарки.

- Моє ім'я - Міядзакі Аріса, - фіолетова випросталась і, зробивши крок назад, за японською традицією вклонилася, вітаючи трьох потраплянців. - Моя подруга - Камікава Ранко. Прийміть наші співчуття щодо своєї смерті. Ті, в чиїх тілах ви опинились, наші подруги... були нашими подругами, - голос Аріси ледь помітно здригнувся, - але вони загинули в бою, їх душі відлетіли, натомість в них підселили ваші. Отже, тепер ви - це вони. Стосовно організації...
Дівчина погледіла на Юкі і замислилась над питанням.
- Шкода, що ви не японці, але... можливо, ви дивились аніме і знаєте щось про махо-шодзьо? Дівчат-чарівниць? Сейлор Мун і таке інше? Ми - один із загонів махо-шодзьо. Так, ми справді існуємо. Ваш контракт - це контракт чарівниці.

Тим часом Камікава вже повернулась із сусіднього приміщення із графином води та стаканом у руках. Вона поставила графин на тумбочку біля койки Сергія і налила води у склянку. Її руки помітно тремтіли, коли вона це робила, а потім відносила воду Юкі.

- Про рідню і побут вам доведеться все дізнаватися, - на цей раз Міядзакі говорила Сергієві. Якщо вона й помітила, що він сказав про себе, як говорять чоловіки, то виду не показала. - Можливо, дещо вам вже розповіли ті, що приймали ваш контракт. Але вони обирали душі, що їм підходять, отже, великих складнощів не повинно бути. Щось ми вам самі розповімо, що знали про наших подруг - на жаль, цього може бути замало. Попервах вам слід знати ваші імена. Ви - Ендо Акарі, - вона кивнула Сергію і повернулася до Юкі, - ви - Юкі Чізуру, а ви...
Паула, якщо хотіла, ще встигала випередити дівчину і назвати своє нове ім’я раніше, ніж вона.
Отредактировано 11.05.2023 в 05:22
9

Ендо Акарі Джакка
13.05.2023 22:55
  =  
- Ендо Акарі, - повільно проговорив Сергій, прислухаючись до звуків свого нового імені. - Приємно познайомитись, Міядзакі-сан, Камікава-сан. І... мені жаль.

Насправді ж, чоловіку передусім було ніяково. Він міг здогадатися, що відчували зараз дівчата перед ним - їх подруги померли, загинули буквально у них на очах, після чого в їх тіла підселили якихось чужинців... З якими їм тепер доведеться співпрацювати у всіляких містичних справах і зображати тісну дружбу перед знайомими. Але очима бачити перед собою подругу, людину, з якою ти йшов у бій, і кожної секунди згадувати, розуміти, що насправді це вже не вона? Хто б не вирішив "проблему" чарівниць саме так - він точно був не людиною! Але як би шкода йому не було тутешніх махо-шодзьо, він вперше побачив їх всього декілька хвилин тому - і через це не здатен був поки що повністю перейнятися їх бідами.

- Що таке чарівниці, мені відомо, - продовжив він, підбираючи слова так, щоб вони звучали м'якше - без тої бравади і недоречного гумору, що він демонстрував раніше. - Але я дуже погано пам'ятаю проміжок між своєю... смертю і тим, як я прийшов до тями тут. Ви знаєте, на що саме і на яких умовах ми погодилися? І на що здатні зараз, не маючи навіть уявлення, як працює магія?
10

Юкі Чізуру Cryostasis
15.05.2023 23:43
  =  
Звідки вони знають моє справжнє ім'я?

Юкі опустила голову і ще раз дуже прискіпливо роздивилась свої руки, повільно обертаючи їх у різні сторони. Дійсно, цих рук вона не впізнавала. Занадто тендітні, ніжні, м'які... Ніяких порізів, шрамів і роками набутих мозолей. Замість міцних спортивних ніг Юкі тепер була власницею настільки ж красивих, наскільки безпорадних ніжок принцесси. Увесь її зовнішній вигляд (легенька шкільна форма, мініатюрні ручки і ніжки, голова наче повітряна кулька) буквально кричав про те, що самий лиш прибережний бріз здатний підняти її високо у небо і віднести бозна куди, варто їй лиш вийти до моря. З таким тілом особливо не повоюєш. І як таке взагалі можливо?

Кивнувши на знак подяки, дівчина прийняла стакан з водою і обережно ковтнула. Руки спітніли від нервів, що було для Чізуру зовсім не властиво. Певно, вона почала втрачати останні залишки глузду, прийнявши стакан з водою від підозрілих незнайомок, проте людині зі здоровою головою все одно нічого з цього не могло привидитись. А отже треба грати за правилами цих диваків. Щоб вижити.

- Якщо я відмовлюсь з вами співпрацювати, що ви зробите? - дівчину трішки зачепили слова фіолетової про померлу подругу, проте відсутність повної довіри до навколишнього світу все ще змушували її мислити стандартно для себе минулої, - І навпаки, якщо погоджусь, що з цього матиму?

Дівчина говорила цілком спокійно, повільно і, здавалося б, навіть трішки відсторонено, незважаючи на вихор різноманітних емоцій і думок, що практично знищував її зсередини, стикаючи в одній маленькій черепній коробці два цілковито різних світогляди. Чізуру поступово втрачала останні тригери, що заважали прийняти їй нову реальність і відпустити своє минуле життя. Єдине, про що вона точно не зможе забути - це наказ. І доки він не виконаний, доки вона не повернеться з доповіддю, ніщо не може бути важливішим...

Поклавши напівпорожній стакан на тумбочку поруч із ліжком, блондинка вирішила знову встати на ноги, на цей раз врахувавши невдалий досвід. Обережно звісивши тонкі ніжки зі свого ложе, вона акуратно зістрибнула і нарешті торкнулась п'ятами підлоги. Тепер, коли дівчина використовувала знання про наявні в неї зараз фізичні дані, нове тіло вже не здавалось таким незграбним і неповоротким як у перший раз. Навпроти, набута легкість і мініатюрність навіть привносили щось невловимо нове у стандартні рухи вбивці. Огледівши приміщення новими очима, Юкі зупинила свій погляд на Арісі-сан, від якої чекала відповіді.
Отредактировано 16.05.2023 в 12:07
11

Хасеґава Віолетта KayOla
16.05.2023 09:41
  =  
Віолетта спустила ноги з ліжка, уважно спостерігаючи за поведінкою дівчат. Вона чимось була схожа на поведінку людей, які відходили від наркозу. А, можливо, давалися взнаки якісь особистісні переживання з минулого життя?

Ідеї реінкарнації та перевтілення в мультивсесвіті не була для Віо чимось фантастичним. Містичні практики та езотеричні ідеї, які вона сповідувала в юнацтві, і які згодом набули професійного забарвлення, трансформувавшись в етнографічні та археологічні дослідження залишків древніх культів та вивчення стародавніх вірувань північних народів планети, адаптовували жінку - точніше, тепер вже дівчинку - до нових умов існування досить швидку.

Віолетта почухала кішці пузико та за вушком. Те, що її прийняли місцеві звірі, було хорошим знаком. Хоча, хто зна: можливо, ця кицька взагалі належала попередній так би мовити власниці цього тіла? Віо (так, Паула, "згадавши" й усвідомивши ім'я, яке належало попередній власниці цього тіла, поступово стала ототожнювати себе із ним) підвелася й ступила декілька кроків у сторону єдиної двері. Їй треба було поглянути на себе в дзеркало, для повноцінного усвідомлення того, ким саме вона стала.

- Ні, я аніме не дивилась, але щось подібне помічала за своєю племінницею. - відповіда Віолетта, вклонившись Міядзакі у відповідь і подивившись дівчині прямо у вічі. Ні, вона не мала на меті розкривати всі карти, й тому "пригадане" ім'я вирішили залишити при собі, й почекати, доки Арісі назве його. - Чому саме наша потенційна допомога стала вам в нагоді, й контракт був підписаний саме з нами? І яку таку місію виконували ваші товаришки, що вони померли, при цьому особливо не пошкодивши свої тіла?

Віолетті були цікаві відповіді й на інші питання, які задали двом "місцевим" подругам її "товаришки по нещастю". А, може, це було щастя, хто зна? Так, чи інакше, а Віолетта почала неспішно просуватись в сторону двері. Це не було крадькома, ні: вона просто ішла до неї повільно, для того, щоб звикнути до габаритів нового тіла, а також щоб почути відповіді на своє запитання та на питання інших двох дівчат, перш ніж залишити кімнату та піти роглядати себе в дзеркало.
12

DungeonMaster Joeren
17.05.2023 06:12
  =  
- ...Хасеґава Віолетта, - закінчила Міядзакі-сан, нічим не здивувавши Віолетту. До речі, вимова незвичного для японців імені Віолетта в Аріси була чудовою, це ім’я звучало так, як і повинно було звучати, хоча більшість японців вимовляли би його накшталт «Віоретта», бо в японському немає звуку «л». Мабуть, що дівчина з фіолетовим волоссям (ім'я Віолетта б їй личило) чудово знала англійську, тому звук «л» для неї не був надважкою проблемою. Особливо на це мала звернути увагу Юкі, що, незважаючи на обставини, намагалася і надалі бути пильною і спостережливою.
Кіт відволікся від умивання і дозволив Віолетті себе почухати, але чомусь не муркотів, хоча нещодавно ластився до дівчини так, наче і справді, як вона подумала, належав попередній власниці цього тіла. Втім, цікавість до неї він дещо втратив.

- Не сприйміть це як погрозу чи вимогу, - якомога спокійніше почала відповідати Міядзакі, - але, згідно контракту, ви зобов’язані зайняти місце вашої попередниці і жити далі її життям, виконуючи умови вже того контракту, що вона укладала за життя, а це значить боротися з нечистю за допомогою наданих чарівних сил. Ці сили ви вже маєте, але користуватися можете лише у хеншині, або інакше - трансформі. Вона активується за допомогою амулету, такого, як цей, - дівчина доторкнулася пальцем до малопомітної синьої шпильки у своєму волоссі, що мала вигляд тризубу, - і спеціальної фрази, яка вивільняє ваші сили. За власним досвідом можу сказати, що з самою магією складнощів ви не матимете, якщо у вас добра уява. Фантазія дозволить творити все у межах вашої стихії і спеціалізації, про які ми поговоримо згодом. Обмеження є лише в мані, яку ви можете використати, але поповнити її дуже легко, правда, не під час бою. - Аріса зітхнула, здається, їй нелегко було говорити так багато. - Поступово ви все дізнаєтесь, ми вас усьому навчимо. Але важливо розуміти, що ніхто не повинен знати про чарівниць. Це - лише одна з міських легенд. До речі, наше місто зветься Кавахіро.

Аріса сумно подивилася на Юкі, від якої не відходила друга дівчина, що стежила за станом маленької білявки, котра нещодавно впала. І коли та підвелася знову, Камікава була поруч із нею, щоб підтримати, якщо дівчинка не встоїть. На щастя, зараз поміч Юкі була не потрібна.
- Якщо ви погодилися вкласти контракт, то щось у ньому вас напевне зацікавило. Я не знаю, що саме, - при цьому дівчина якось дивно погледіла на кота біля Віолетти, - це вже вам краще знати, а якщо не пам'ятаєте, то спробуйте пригадати. Але, на мій погляд, це ваш шанс ще пожити і принести користь людям. Відмова... - її лице стало кам’яним, але це була не кам’яна жорстокість, а кам’яний розпач. - На жаль, укладаючи контракт, ми стаємо залежними від мани. Якщо у нас її не залишиться, ми помремо. А накопичувати її можна, лише перемагаючи нечисть і допомагаючи людям.

Між тим стан потраплянців ставав дедалі ліпшим, голова вже боліла менше, і в цілому вони почувалися набагато краще, ніж коли тільки-но прийшли до тями. Тож і у Віолетти не виникло труднощів повільно просуватися до двері. За нею слідкував кіт, який зістрибнув з ліжка і плутався у дівчини під ногами.
- Вони пошкодили тіла в бою з могутнім оні, - нахмурилася Міядзакі, не відводячи очей від Віолетти. - Ми всі їх пошкодили. Та всі фізичні пошкодження, здобуті в хеншині, після зворотньої трансформи перетворюються на енергетичні. Наші подруги, на жаль, померли. Я не знаю, чому контрактори обрали саме вас з-поміж інших душ, мабуть, ви якось підходите. Вашу ману теж поповнили вони - не знаю, як багато ви її отримали, це треба перевірити, але ваш стан свідчить, що достатньо... натомість у нас її залишилось замало, - вона переглянулась зі своєю чорнявою подругою.
- Ти куди? - поцікавилась чорнява у Віолетти, нарешті помітивши її пересування до дверей.
- М-м... - Аріса теж замислилася, - якщо хочеш втекти, ніхто тебе затримувати не буде, але це може погано для тебе скінчитися. Ти ще заслабка і замало знаєш, а світ чарівниць - це небезпечне місце. І не забувай про ману.
13

Ендо Акарі Джакка
17.05.2023 08:06
  =  
- Я дечого не розумію, - Сергій (чи, радше, йому варто було вже називати себе Акарі?) дуже уважно слухав лікбез про контракт і особливості тутешніх чарівниць, водночас трохи здивовано поглядаючи на Віолетту, і йому здалося, що він почув певну суперечність. - Ви сказали, що поповнити ману не у бою дуже легко - але після цього додали, що накопичувати її можна, лише перемагаючи нечисть? Як так? Як саме можна дізнатися власний... запас мани і скільки у нас зараз є часу на освоєння з новими силами і новою реальністю?

По мірі того, як головний біль вщухав, контрактор відчував, що голова починає працювати все краще. Звісно, ситуація була дивною, але якщо просто приймати на віру все, що говорили Аріса та Ранко - чи хоча б основні моменти, як-то про про магію, контракти і ману - то можна було у ній розібратися і скласти певне власне розуміння. Це не дуже сильно відрізнялося від роботи копірайтера, де потрібно було швидко розібрати розкидану по різних сайтах інформацію, скласти її докупи, а потім записати так, щоб зрозуміла і дитина... Тому варто було задавати запитання, і хоча, вочевидь, зрозуміти всі тонкощі одразу навряд чи вдалося б, критичні для власного виживання моменти дізнатися було можливо. Як от, наприклад, залежність від мани... Чим би та мана не була.

Інформацію про назву міста Сергій поки що відклав у сторону - він не був знайомий з географією Японії, і ця анімешна Японія могла відрізнятися від тої, що була у його світі, виявившись колонією Великої Британії, чи, навпаки, імперією, що охопила половину земної кулі... Хоча, звісно, якщо він збирається підміняти собою Акарі, мати уявлення про безпосереднє оточення було необхідно, а він, схоже, таки не мав вибору: навіть якщо забути про факт існування нечисті і чарівниць та залежність від запасу мани, життя неповнолітньої особи з амнезією його не дуже вабило. Хоча... мало сенс дещо перевірити.

Аріса сказала, що хеншин, він же чарівна трансформа, активується певним амулетом - таким, як її шпилька для волосся. А чи було у нього щось подібне? Щось, що відчувалося б якось інакше - можливо, якщо ненадовго заплющити очі і прислухатися до себе?
14

Хасеґава Віолетта KayOla
17.05.2023 13:50
  =  
Кажуть, кішки й коти муркочуть лише в двох випадках: або в разі, коли хочуть заглушити свій біль, лікуючи своє тіло чи Душу вібрацією, або ж, коли хочуть когось вбити. Тому Віо змогла пояснити собі, чому вона була радісна відсутності муркотіння: це означало, що кішка здорова, й не тримає зла на Паулу. Паулу? О, ні. Вона не забуде своє колишнє ім'я, але наразі вона є Хасеґавою. Віолеттою Хасеґавою. Як колись та, задзеркальна Віолетта - "уявна подруга", з якою Пола спілкувалася в підлітковості через дзеркало, коли була по самі вуха занурена в містику. Що ж: варто було згадати, якою вона була в ті часи, адже уява тоді лилася з неї через край, а зараз, щоб бути ефективною - треба було її використовувати в прикладному сенсі.

- Кавахіро. - промовила Віо, ніби смакуючи незнайомі для неї колишньої слова. - Хасеґава. - вона кивнула дівчина, дослухавши відповіді на всі питання, на які згодились відповісти її, тепер вже, неминучі, подруги. - Зрозуміло.

Ендо Акарі задала іще декілька питань, тож Віо трохи затрималась, щоб почути й на них відповіді, після чого відкрила двері палати. Їй треба було дзеркало: роздивитись себе, можливо - знайти той самий предмет на собі, який активує відьомську форму, але вона не хотіла пропускати повз себе будь-яку інформацію, що стосувалась цього, нового для неї, світу. Інстинкти дослідника й вченого прокинулись, та потребували своєї реалізації.
Виходжу з кімнати, якщо стає зрозуміло де санвузол - іду туди, швидко вмиваюсь, дивлюсь як виглядаю, й повертаюсь до палати, якщо ні - питаю в дівчат де тут туалет.
15

Юкі Чізуру Cryostasis
18.05.2023 23:28
  =  
Хеншин... Імпакт? Знову дейліки зробити забула...

Юкі інстинктивно похлопала себе по бокам, але шкільна спідниця не передбачала карманів, тому Чізуру нічого не знайшла. Та і що вона шукала?

Почувши про чарівні сили і трансформацію, дівчина скептично огледіла свої руки, а потім знов підвела очі на Арісу, свердлячи її беземоційним поглядом. Тонка грань між реальністю і безумством остаточно була розірвана у свідомості Юкі і чомусь усе, що відбувається навколо поступово почало набирати сенс. Адже якщо хоча б на секундочку повірити у те, що всі ці розповіді правдиві, дуже багато чого стає на свої місця і навіть з'являється певна логіка. Дуже збочена, місцями покалічена, а у більшості своїй дуже навіть пришелепкувата, але все ж таки логіка. І від неї можна відштовхуватись, щоб остаточно не втратити залишки глузду.

- Які тоді у нас талісмани? Також, що треба говорити для "транс-фор-ма-ці-ї", - останнє слово Чізуру промовила ледь не по складах, спеціально виділяючи той факт, що вона його цитує і ніякого відношення до цього терміну не має, - І що за створіння таке вам трапилось, що ледь не повбивало цілий загін могутніх чаклунок?

Зі свого минулого життя Юкі чітко усвідомила, що будь-яка поразка, будь-яка невдача на місії - це результат виключно власної небездоганності і власних же помилок. Значить, не дотренувалась. Не була достатньо уважною. Не врахувала усі деталі. Не може бути непереможного ворога. Може бути недостатньо прикладених зусиль. Дівчина не стала говорити це вголос, проте відмітила про себе, що у разі правдивості усієї цієї історії - десь тут є дещо дуже небезпечне.

- До речі, я японка. Була нею. І знову стала, - вирішила поділитись Чізуру, - І на вашому місці я б не стала починати брифінг новобранців порівнянням себе з аніме.

Дівчина говорила без жодної нотки сарказму чи іронії. Голос її був тихим, спокійним і трішки відстороненим. Її слова зовсім не виглядали як бажання образити чи присоромити нових семпаїв, а навіть навпроти - більше звучало як дружнє спостереження стороннього спостерігача.

- Ще одне. Міядзакі-сан, раніше Ви жили за кордоном? - несподівано поцікавилась Юкі, подивившись фіолетовій прямо в очі.
16

DungeonMaster Joeren
25.05.2023 05:55
  =  
- Так і так, - кивнула Аріса Сергію у відповідь, підтверджуючи обидва ствердження про її власні слова.
Вона зітхнула, склала руки на грудях і відвела погляд у бік. По дівчині було видно, що вона дуже стомлена і їй, мабуть що, не дуже хочеться багато говорити, але, схоже, вона краще за Ранко могла все розповісти, а комусь із них двох це потрібно було зробити, як і відповісти на всі питання, що виникали у нових мешканців тіл їхніх подруг.
- Ми поповнюємо магічну енергію, тобто ману, за рахунок позитивних людських емоцій, спрямованих на нас, поки ми у хеншині. Чим сильніші емоції - тим більше мани. Найсильнішими емоції стають, коли ми приходимо людям на допомогу. Не обов'язково для цього вбивати нечисть, хоча перемога над потворами з потойбіччя - це майже гарантоване відновлення усієї сили. Щоби трішки поповнити ману, достатньо зняти кішку з дерева чи просто попозувати на камери, приймаючи різні пафосні пози, - красиве личко Аріси трохи скривилося, видно було, що їй це не подобається. Вона подивилась нарешті у вічі Сергію. - Тут у вас виникне інше питання: якщо махо-шодзьо - міська легенда, то чому ми дозволяємо нас бачити і знімати. Відповідь: Пелена. Або Парадокс. Або Патока. Називають по-різному, та ми це звемо Пеленою. Люди пам’ятають про нас, доки бачать, а через кілька хвилин, як ми щезаемо з їхнього полю зору, вони про нас забувають, і те, що було, їх свідомість сприймає крізь Пелену. Кішку з дерева допоміг зняти випадковий перехожий. Вогонь у будівлі загасили пожежники. Ніякого йоми не було, а стався землетрус. Гарні дівчатка у вбраннях чарівниць на фото - косплеєрші або що. До речі, можна не хвилюватися показувати у хеншині своє лице - Пелена і його змінює, тож рідні нас не впізнАють, коли побачать у чарівному образі. Власне, міські легенди тому і з'явилися, що дівчат-чарівниць в місті бачать, але ніхто нічого про них не знає. Але якщо ви розповісте про себе рідним у звичайній подобі, вони цю розмову не забудуть, тому це небезпечно.

Замість відповіді на питання Сергія-Акарі, як дізнатися власний запас мани, Аріса підняла праву руку, за допомогою іншої руки трохи закотила рукав, відкриваючи зап'ясток, стиснула руку в кулак і показала тильну сторону зап’ястя. На її шкірі був чітко видний малюнок, наче витатуйований - він нагадував іконку батарейки на екрані телефона, тільки дуже великого розміру, майже на весь зап'ясток. На іконці були риски і цифри від 0 до 100 з проміжком в 10. Наразі батарейка була повна приблизно на 35 відсотків.
- Це індикатор мани, - пояснила дівчина. - Він магічний, його можемо бачити тільки ми і контрактори. Щодо часу на освоєння... його замало, але є. Так чи інакше, ви потребуєте практики, тож для початку ми вам знайдемо когось слабкого. Але спершу нам всім треба відпочити і пережити те, що трапилось.

Коли Сергій с заплющеними очима прислухався до себе, він нічого не відчув. Нічого, що підказало би йому про його власний амулет. Тобто, амулет Акарі.

А от Юкі пощастило більше. Оглядаючи свої руки, вона помітила гарну каблучку, на якій був витиснений вогник, і коли її погляд зупинився на ній, вона раптово щось відчула. Але описати це відчуття не могла. Було лише розуміння, що це незвичайна річ і що вона їй чимось важлива.
- Так, це твій амулет, - помітивши погляд Чізуру, підтвердила Міядзакі. Вона вже закотила свого рукава і знову склала руки на грудях. - У Хасеґави це кулон-блискавка, у Ендо - сережки. Ключова фраза, як водиться, надто пафосна. Я вам її потім скажу, зараз не треба хеншинитись.

На словах про «цілий загін могутніх чаклунок» обличчя Аріси потемнішало, а кіт видав якийсь низький звук, схожий на фиркання. Здається, останні слова Чізуру та її повчання дівчина з фіолетовим волоссям сприйняла за образу, бо поглянула на Юкі з неприязню.
- Так, жила, недовго, і дуже давно, - з викликом відповіла вона, не відвівши очей. - А що б ти робила на моєму місці? Охоче вислухаю твої пропозиції.

Тим часом Віолетта (з котом, що не залишав її саму) вийшла з амбулаторного приміщення у звичайний медичний кабінет навчального закладу. Тут були стіл, стілець, крісло, ще одне ліжко, шафи з різноматніми ліками і лікарськими засобами. Крім дверей в амбулаторію, тут були ще дві двері: одні вочевидь вели в шкільний коридор, звідки долинали далекі голоси, а от інші, як запевнилась дівчина, коли їх відчинила, були саме до вбиральні, а точніше, до крихітного туалету, який тим не менше мав умивальник і дзеркало.
Якби не слова Аріси про її амулет, то Віолетта його, мабуть, і не помітила би, принаймні не вивчивши себе більш прискіпливо. Кулон-блискавка на шиї дівчини, сріблястий, вишуканий, був прихований під одягом. І від нього дуже разило магією. На відміну від Юкі, Паула в таких речах тямила, тому збагнула це відразу.

Коли Віо повернулася із вбиральні до кабінету, двері з коридора раптово відчинились і на порозі з'явилася ефектна, фігуриста молода японка в халаті медсестри і в окулярах.
- Йо! - привітала вона Віолетту помахом долоні, обводячи пильним поглядом з голови до ніг. - Рада бачити, що тобі вже краще. Як ся маєш? А як інші?
Вона попрямувала до відчинених дверей амбулаторії, щоби туди заглянути і теж помахати дівчатам.
- Бачу, живі-здорові, от і добренько, - посміхнулася жіночка. - Що ж ви людей лякаєте, невгамовні? Знову мені в звіті щось вигадувати, о-ох, я вже втомилася від ваших пригод, - закотила вона очі. - Та й нехай. Як самопочуття? Вам пігулки якісь потрібні?


На якому пальці якої руки буде каблучка, Кріостас хай сам вирішить.

Сережки у вухах Акарі знайде, якщо торкнеться вух. Такі, як на зображенні в чарівному образі, тільки менші (у хеншині вони збільшуються).

Хто захоче поглянути на свій індикатор, у Юкі близько 70, у Акарі та Віолетти 35.

Я буду поступово зменшувати розмір постів заради збільшення темпу.
Отредактировано 30.05.2023 в 03:15
17

Хасеґава Віолетта KayOla
25.05.2023 16:55
  =  
- Привіт. Та, ніби все ОК. - відповіла Віо медичні сестричці. Вона намагалась говорити найбільш загальними фразами, аби не видати себе. Наприклад - того, що вона не знала навіть, як цю медсестричку звати. Та й спийтай в неї хто, що з нею трапилось і як вона взагалі опинилась в мед.кабінеті - вона б не змогла відповісти. Точніше, змогла б, але без конкретики.

Повернувшись, Віо примітила по виразам обличь, що дівчата вже починали сваритись, і то було недобре. Ще в підлітковому віці Віолетта затямила собі, що сила - в єдності, й що лише командою можна загиститись від загроз та досягнути успіху будь в чому.

Думки дівчини ширяли з однієї теми до іншої. Ось, вона ознайомлюється зі своїм обличчям, яке, між іншим, було достатньо вродливим та молодим, що безумовно було великим плюсом. То вона оглядає свої руки, щоб зрозуміти запас мани, або обмацує підвіску у вигляді блискавки, відчуваючи характерну для контакту з магічними предметами зміну емоційного стану. Ніби хвилювання охоплює дівчину, впереміш із піднесенням настрою: вона вмивається, йде до кімнати. Дивиться на кота, що за нею ув'язався. І що то за кіт, взагалі? Треба буде попитати дівчат, але не зараз. Не при медичній працівниці.

- Я думаю, з нами все нормально. То ми трохи.... Хм... Загрались! - вимовила Віо, звертаючись до сестрички. - Вибачте, що останнім часом часто вас турбуємо! - Віо злегка вклонилась красуні в білому халаті, натякаючи іншим, що, мабуть, їм варто звідси звалити.
18

Юкі Чізуру Cryostasis
27.05.2023 22:29
  =  
Отже, поповнення "енергії" відбувається через хороші вчинки, через пафос та через знищення ворогів. Якби не останнє, Юкі перманентно перебувала би у стані овоча в цьому світі, з огляду на її попереднє життя. Що ж, на щастя і тут від убивств будуть свої профіти, якщо вона таки дійсно стала чарівницею. Почувши про так званий амулет на своєму пальці, дівчинка ще раз уважно вгледілась у вказівний палець своєї правої руки і трішки здивовано покрутила каблучку. Невже ця крихітна прикраса є запорукою якоїсь чарівної сили?

Чізуру вирішила відтворити імпровізований рух Аріси і також стиснула руку в кулак, повернувши до себе зап'ястя тильною стороную. На здивування дівчини, на шкірі моментально викарбувався химерний індикатор з батарейкою і числом "70". Сам індикатор був заповнений приблизно на дві треті. Цікаво. Можливо вони й не божевільні? Білявка хотіла було вже "перевзуватись у повітрі" зі своїми переконаннями, але її раптовий порив перервала відповідь фіолетової - не надто дружелюбна, варто відмітити. Мовчки вислухавши дівчину, Юкі монотонно відповіла єдине, про що подумала в цей момент:

- Не була б на твоєму місці, очевидно.

Коли розмову дівчат перервала несподівана поява нової дійової особи, вся увага Чізуру скоцентрувалась саме на ній. Жіночка явно не належала до касти школярок-чарівниць, хіба лиш її дуже довго залишали на другий рік і в неї був фетиш на вбрання медсестричок, що навряд чи. Чомусь її поведінка викликала у Юкі бажання з повагою поклонитись, що вона і зробила.

- Дякую за турботу, нам вже дійсно краще, - Чізуру кинула короткий погляд на Віолетту і надалі вирішили їй підігравати, - Ми не хотіли доставляти вам клопотів, вибачте.

Ще раз поклонившись, Юкі глянула у бік виходу, а потім на Арісу, Ранко та на червоненьку Акарі, наче ставлячи німе питання: "Що далі робити?"
19

Ендо Акарі Джакка
28.05.2023 00:07
  =  
Сергій - Акарі, вже Акарі, треба пам'ятати про це - продовжував розбирати слова чарівниць, і найнеприємніші його здогадки починали підтверджуватися. Він не відчував нічого особливого ні від свого нового тіла, ні від амулету-сережок, доки йому про них не сказали, але це ще можна було пояснити відсутністю навичок... А потім йому показали, як дівчата перевіряють кількість власної мани, і він не втримався від того, щоб не скривитися. Чарівниці робили це не самостійно - вони користувалися індикатором, виведеним для них у найбільш очевидній формі! Вони ТЕЖ не відчували свою ману, вона не була їх частиною: Їх магія була лише інструментом, виданим їм у користування кимось іншим - можливо, тою ж самою істотою, що проводила його "загробну співбесіду"... І контролю над цим інструментом дівчата не мали. Індикатор міг показувати будь-що, від фази Місяця до настрою справжнього хазяїна індикатора - він вже мав справу с тестером, що брехав на добрий десяток вольт, і знав, як важко виявити проблему без правильного інструменту для порівняння - і тому зовсім не факт, що "паливом" для магії слугували саме емоції...

Що, якщо подумати, було ще однією дурістю. Яким чином певні електрохімічні реакції у мозку та зміни гормонального фону однієї людини могли дати щось іншій? Повна маячня, нісенітниця!.. Сказав сорокарічний чоловік, що воскрес після смерті у тілі неповнолітньої дівчини, зберігши свою пам'ять. Але все одно - могло ж бути так, що енергію чарівниці насправді отримували від свого "хазяїна", а той лише тихо посміювався, споглядаючи зверху на їх безглузду метушню у спробах зібрати енергії на ще один день життя? Скривившись ще сильніше, Сер... Акарі хитнула головою, і зібране у хвіст волосся неприємно мазнуло по щоці. Дрібниця - але скільки ще їх буде?..

Тим часом, білявка (як там її, Чізуру?) вже встигла почати лаятися з Арісою; лупнувши очима, Сергій зрозумів, що занадто глибоко задумався і вже збирався було втрутитися у свару, що зароджувалася на його очах, коли у медкабінет влетіла - інакше і не скажеш - молоденька і дуже жвава дівчина вельми приємних пропорцій.

- Так, мені знадобляться таблетки для... - пафосним тоном почав було він нехитрий комплімент виду "у мене від вашої краси аж тьохнуло серце", але пасмо рудого волосся, що знову зачепило щоку від різкого повороту голови, змусило його різко передумати і збитися, заговоривши більш живо. - Тобто, від! Від голови! Тобто, я маю на увазі, від головного болю... Вибачте.

Зніяковівши від власного белькотіння, Сергій-Акарі замовк, водночас теж кидаючи погляди на інших дівчат.

- Нам дійсно значно краще, - нарешті зібрався з думками він - саме вчасно, щоб синхронізуватися з "генеральною лінією партії". - Дякуємо за турботу! І я думаю, наразі нам вже немає сенсу тут лежати?

Останнє запитання, незважаючи на те, що звертався... зверталася Акарі до медсестри, було в першу чергу спрямоване до Аріси і Ранко.
20

DungeonMaster Joeren
30.05.2023 04:46
  =  
Відповідь Юкі вочевидь розсердила Арісу ще більше, тому що дівчина насупилась і вже збиралася щось різко відказати, та в цю мить пролунав голос медсестри за відчиненими дверима, коли вона віталася з Віолеттою, а потім і вона сама з'явилася у дверях, оглядаючи дівчаток, переважно Акарі та Чізуру. Міядзакі миттєво зреагувала, її личко розгладилось і стало спокійним, начебто ніякої свари й не було - ані хмаринки. Хоча й досі залишалося дещо сумним.

- Ой-ой, які ви сьогодні ввічливі, мені аж ніяково, - коли чарівниці стали вибачатися і вкланятися, медсестра виразно приклала долоні до щок і покрутила головою, вочевидь жартуючи таким чином, але виглядало й справді так, наче вона раптово засоромилась. - Ну гаразд, маєте моє вибачення. Я вас затримувати не буду, - відповіла вона безпосередньо Сергію-Акарі, що питав про необхідність відлежуватися в медпункті. - Таблетки від голови? Зара-зара...

Жвава жіночка, хоча її можна було назвати і дівчиною, тільки дорослішою за чарівниць-школярок, підбігла до однієї з шаф у кабінеті. Її тепер могла бачити лише Віо, що стояла біля дверей, та кіт, який сидів у ніг Віолетти із сонним виглядом. Знайти потрібні ліки у медсестрички багато часу не зайняло, але Аріса встигла прошепотіти так, щоб не чутно було в кабінеті:
- Вона знає, хто ми, та їй не треба знати правду про вас. Ходимо звідси.

- Так, а де графин з водою? Ви брали? - донеслося з кабінету.
- Так, Судзумі-сенсей, це я брала, Юкі пити просила! - голосно відповіла їй Ранко.
- Чудово. Осьо, тримай засіб від головного болю! - повернулася медсестра дуже швидко, і Аріса не встигла більше нічого сказати. Вона простягнула до Акарі таблетку на долоні і, огледівши інших, вже без жартів запитала: - Точно ні в кого більше голова не болить або що? Бо в цей раз ви так «загралися», - суворий погляд медсестри дістався Віолетті, - що я всерйоз перелякалася. Ніколи ще відразу троїх не приносили. Добре, що директор вас не бачив. Але головне, що ви перемогли! - весело закінчила вона.

Арісі та Ранко вочевидь весело не було, тому що перемога, якщо вони справді перемогли, а не вигадали її для медсестри, вартувала чарівницям життя трьох із них. Занадто велика ціна однієї перемоги. Занадто чутлива втрата. Ранко хлюпнула носом і, не витримавши, зі словами «пробачте» вискочила з амбулаторії до кабінету і попрямувала далі у коридор.
- Що з нею? - стривожено спитала Судзумі-сенсей, проводивши брюнетку поглядом.
- Ви ж її знаєте, Судзумі-сенсей, - куда більш стримана Аріса знизала плечима, - Камікава аж надто емоційна, їй треба додому відпочити. Ми теж підемо, з вашого дозволу. Вибачте за незручності, що вам причинили в котрий раз, і дякуємо за все, - дівчина вклонилася медсестрі.
- Та ідіть вже, бешкетниці, - мило посміхнулася жінка, простягаючи Сергію воду, щоб запити таблетку. - Але якщо щось, ви знаєте, де мене знайти.
- Так, знаємо, - Аріса кивнула. - Судзумі-сенсей, адже ми можемо всі йти додому?
- Так, так, звісно, - зітхнула сестричка, - я в звіті зазначу, що звільнила вас усіх на сьогодні від останніх занять. Тим більше, передостанній урок вже розпочався. Але тобі, Міядзакі, як старості класу, слід усе ж приділяти більше часу своїм шкільним обов'язкам. Я розумію, демони там, перевертні, нечисть усіляка, але школа - це теж важливо. Не забувайте цього, будь ласка, - звернулася вона вже до всіх, хто залишився.

На цьому, мабуть що, вже можна було йти.
Якщо будуть ще питання до медсестри, питайте, відповім заднім числом.
У коридорах наразі нікого, бо розпочався урок, але є ризик з кимось зіткнутися. Тим не менше можна говорити тихо.
21

Ендо Акарі Джакка
04.06.2023 10:38
  =  
З подякою прийнявши таблетку i згодом воду, щоб ту запити, та лише у останній момент схаменувшись, як правильно їх брати - однією рукою чи обома, Сергій-Акарі лише з величезним напруженням сили волі зумів утримати язик за зубами. "Судзумі-сенсей" - хм, тобто, вона була вчителем, а не медсестрою? Чи чарівниці вважали її, у якомусь сенсі, своєю наставницею? Ні, це потім, не важливо це зараз! Важливим було те, що вона, по-перше, була повнолітньою, дорослою особою, на відміну від обох "місцевих" чарівниць (хоч і все ще молодшою за Сергія), по-друге, мала уявлення про їх "позакласну активність", і, по-третє, виглядала особою відкритою та врівноваженою, а тому бажання поділитися, розповісти хоч комусь про божевілля навколо з кожною секундою очікування ставало дедалі сильнішим. Зупиняло те, що самі дівчата явно бажали залишити ситуацію серед своїх (і сиди, вгадуй, чого там було більше - розрахунку чи дитячого "щоб не насварили"), а сам Сергій не достатньо орієнтувався у ситуації для того, щоб приймати обґрунтовані рішення.

Вирішивши, що допомога медсестри може знадобитися, якщо ситуація почне виходити з-під контролю, він проковтнув таблетку і запив водою. Головний біль майже повністю вщух, але зайвим не буде... Тихо зітхнувши, він повернув стакан і підвівся на ноги.

- Дякуємо за допомогу, - коротко вклонився він, і, впевнившись, що більше ніхто не збирається залишатися у медкабінеті, поспішив слідом за Арісою - а опинившись у коридорі, де на перший погляд нікого не було, тихенько звернувся вже саме до дівчини. - Міядзакі-кун, куди зараз? І чому ми приховуємо ситуацію від Судзумі-сенсей, якщо вона знає про... нашу роботу?
Сергій зараз звертається до Аріси як до колеги по роботі, рівної за положенням - тому і "кун".
22

Юкі Чізуру Cryostasis
05.06.2023 00:26
  =  
Здається, відповідь Юкі чимось не сподобалась Арісі-сан. Чізуру не мала жодної гадки, чому так і аналізувати настрій нової "подруги" часу не було. Тим більше, що не хотілось впустити ані крихти важливої інформації з вуст медсестри, яка до того ж виявилась сенсеєм дівчат. Більше того, вона знала про їх "надзвичайні здібності", чи що б там це не було. Тим ще більш дивною виявився для Юкі коментар про те, що Судзумі-сан не варто знати про "переродження" трьох дівчат. Сперечатись дівчина не стала, адже чудово розуміла, що не до кінця ще побудувала в голові усі причинно-наслідкові зв'язки цієї дивної компанії і багато чого може бути приховано від неї в даний момент.

- Так, це правда, з самого ранку жодної краплі води у роті не було. Дякую за вашу гостинність, - вже втретє поклонившись, Юкі спокійними кроками почимчикувала до виходу, ледь-ледь озираючись на інших, - До побачення.

Вийшовши в коридор, Юкі опинилась біля Акарі і Міядзакі. Ще раз перевіривши нове тіло, Юкі впевнилась, що ніякої зброї при ній, на жаль, точно немає і разчаровано зітхнула. Потім, піднявши голову, звернулась до дівчат:

- Що це з Ранко-сан? Вона виглядала не дуже добре. Їй стало зле чи щось сталось?

Хоч Юкі і бракувало емпатії та банального розуміння людських емоцій, несподівано для себе ж її занепокоїв стан одного з новоспечених семпаїв. Що найдивніше - це занепокоєння аж ніяк не було пов'язано зі статусом місії, та і про місію в даний момент Юкі не думала взагалі. Почувши, як Акарі-сан озвучила нещодавні думки Юкі на рахунок Судзумі-сенсея, Юкі подумала, що також хотіла б дізнатись відповідь. І ось ця її нова "цікавість" трохи її непокоїла. Раніше за собою подібного вона не помічала. Нові емоції не піддавались поясненню, але з ними точно варто бути обережною.

23

Хасеґава Віолетта KayOla
08.06.2023 09:23
  =  
Щож. От, власне, і перший "фейл". Дівчата ніколи не були такими чемними, що здивувало медсестричку. І це говорило про нагальну необхідність розпитати в двох подруг про те, ким була та дівчина - вже мертва - тіло якої зайняла... Як її там було звати?... Паула?

Пам'ять про своє минуле життя поступово починало відходити на задній план. Дівчина була Віолеттою, й на цьому все. Але ж ким вона була насправді? Чого вона іще не знала? Те, що медсестра із ними, вочевидь. А що ще? Звісно, за десяток хвилин всього не дізнаєшся, й до непередбачуваних ситуацій не підготуєшся. Але ж... Слід було зробити максимум для цього.

- Мені треба пізнати себе якомога глибше. - вже вийшовши з медкабінету, мовила Віо "місцевим" дівчатам, яким довелося взяти на себе роль гідів у цьому світі. - Якісь відео чи щоденники з минулого, або ж, можливо, якісь ключові спогади, які б дозволяли зрозуміти характер та підлаштувати поведінку так, щоб мінімізувати підозри інших людей.

Погляд Віо опустився, знову наштовхнувшись на чорного кота. Він постійно крутився перед очима дівчини, що не могло не наштовхувати на якісь роздуми. Може, він теж був Чарівником, тільки у своєму, звіриному, втіленні? Від цього світу можна було очікувати чого завгодно...

- А що не так з котом? Він постійно з нами, і це викликає запитання. Цей кіт належить комусь із нас, чи він просто місцевий, що прибився тимчасово? І, якщо перше, то чий він, і як його звати? - Віолетта спробувала нахилитись та взяти котика до рук, аби почухати йому пузико. Звірі - брати й сестри людей, рівні їм по важливості й такі різні за формою. Віо добре відносилася до звірів: іще ніколи в неї не було періоду, в якому в неї не було домашнього улюбленця.

- Якщо котяра нічийний - я можо взяти його собі.... - мовила вона.
24

Добавить сообщение

Нельзя добавлять сообщения в неактивной игре.